Мармарош, або три кобіти на кордоні) (12 - 14 вересня 2012)

Літо закінчилось, почалось навчання, але ніхто не сумував, принаймні, я точно - попереду ще дві мандрівки в гори, то ж  - літо триває. Нарешті, квитки куплені, речі спаковані, єдина пара і розминочний марш-кидок від університету на головний вокзал. Вкотре всідаючи до вагона я думала про те, як все ж таки звично за це літо стало для мене оце: квитки, паспорта, рюкзак підсаджуєш правим коліном і ривком закидаєш на полицю, спати на лаві, притуляючись головою до холодної шиби, скрутившись калачиком, надягнувши всі речі, які маєш. То ж ми сіли в потяг Львів-Рахів і поїхали...в експедицію.
Десь вночі поїзд прибув на кінцеву станцію - моросив дрібний дощик, дув пронизливий вітер, залізничний вокзал вже вічність, як на ремонті і ми - в тісній кімнатці автовокзалу, а ще невідомі і такі самі, як ми -  ніби відчужені пасажири, що чекають на свій рейс. Потрібна маршрутка була за три години, чотири години, п'ять годин... Взагалі маршрутки з Рахова на ділове ходять часто і навіть в непривабливий час доби. Та що там Ділове - з Рахова ходить пряма маршрутка на Прагу, не те що зі Львова) Ми вирішили, що робити нам вночі в Діловому в таку погоду нічого і що ліпше до пори до часу залишатись тут. Постелили каремати за лавкою просто тут і лягли спати, як справжні циганчата. На станції сидів чоловік. Може йому було шось не то, але він почав ходити туди-сюди і говорити сам з собою, що його переслідують татари і ще що він когось убив і що в нього завжди ніж з собою, тільки от тупий, треба буде нагострити. Часом ставало смішно з того, що він там собі (досить голосно) балакав, а часом страшнувато. З голови не йшло "чому касирка, яка продає квитки і все це чує не викличе наряд міліції?". Так чи інакше - сон як рукою зняло. Ми лежали і мерзли. Іноді дрімали в пів ока. Нарешті зібрали речі, купили квиток і вийшли в сіріючий ранок.

На старт.. увага.. марш!

Чому я не люблю їздити в нічних маршрутках (або - про мудаків).

Мудак

- перен. вульг., бранн. дурак, неумный человек, который говорит или делает не то, что следует ◆ У метро купил еще пива, сидел на скамейке, пил, злился на мудака, который обосрал мне весь день своими звонками в дверь, но постепенно добрел, и мне даже становилось жалко этого старого, в общем, дядьку, у которого, наверное, есть дети и внуки, а он, упитый в жопу, ходит по чужим домам без штанов и получает по морде от таких, как я. Владимир Козлов, «Август», 2002 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)

(Викисловарь)

Уривки з власного щоденника (3)

29.08.2011

Скоро осінь, а я і далі часто не беру слухавки, коли мені дзвонять. Мене просто немає для більшої частини світу, для всіх я просто не тут. Довкола мене - декілька людей - вони наче планети моєї сонячної системи. Обертаються довкола мене, лиш я не обертаюсь, тому іноді я бачу їх, а іноді ні. В той же час, я не замислююсь, що кожен з них, мабуть, така сама зірка власної системи. Всі вони уявляються мені монолітними планетами.. Як жаль. Іноді хочеться обійняти, але це призведе до дестабілізації всієї системи. Що було б, якби якась планета зіткнулась з сонцем? Тому просто спостерігаю в космічному вакуумі.

***
Много рисую, много читаю, пишу тоже много. Ем совсем мало

Туманна сага про Свидовець

А с погодой повезло - дождь идет четвертый день,

Хотя по радио сказали - жаркой будет даже тень.

Но, впрочем, в той тени, где я,

Пока и сухо и тепло, но я боюсь пока...

А дни идут чередом - день едим, а три пьем,

И, в общем, весело живем, хотя и дождь за окном.

Магнитофон сломался,

Я сижу в тишине, чему и рад вполне.

Кончится лето (Кино)

День Незалежності - завжди  пропонує вихідні, на які неможливо залишатись у Львові. Я не ходжу на концерти і дискотеки, не люблю масові гуляння і мене не тішить натовп ошалілих і трохи напідпитку людей. Тому я втікаю подалі з міста, залишаючи натовпу його забави. Як же можна марнувати дні в місті, коли скоро навчання замкне тебе там, наче у в'язниці. Ми купили мало не останні квитки на поїзд Львів-Солотвино до Тячева, взяли трохи гречки і вівсянки, дощовики, бо погода мусила бути не найкраща і рушили в гори.

Уривки з власного щоденника (2)

08.10.2011
(наче оповідання)

Дана історія базується на реальних подіях і була написана після того, як в вечірній маршрутці біля мене сів чоловік напідпитку і цілу дорогу розповідав мені різні речі. Зокрема сама фраза про мільйон належить цьому чоловікові. Після повернення додому я написала це оповідання, як історію цього чоловіка в тому світлі, в якому мені вдалось її побачити.

Уривки з власного щоденника

В принципі, слово "щоденник" зовсім не приміниме до мого великого зошита, оскільки я пишу там зовсім не періодично. Не щодня і іноді навіть не щомісяця. І коли пишу - часто мені здається що це повна лажа. Але іноді коли перечитую починає здаватись, що то цитата з якоїсь книжки. А потім бачу - автор не зазначений. Значить таки моє. Вирішила опублікувати деякі записи, або уривки, які обрала абсолютно хаотично. Може комусь буде цікаво. Потім опублікую ще щось.

29.08.2011
"Запаси тепла"

Читать выборочно периодические литературные издания приобретенные совершенно случайно в книжном магазине. Приобретенные, собственно говоря не потому, что список авторских фамилий потянул руки магнитом к трьохсотлистовому тому в яркой, но при этом дешевой обложке. просто почему-то захотелось купить неизвестный журнал жарким утром. Бывают такие дни когда у тебя есть деньги, ты заходишь в магазин и скупаешь там кучу всякого на все деньги что у тебя есть... Вроде хомяка, который делает запасы на зиму. Ведь ты чувствуешь - скоро придут дни когда тебе не захочется выходить из дома - погода не способствует... Да что там погода... Душа! Душа изо всех сил протестует покидать тёплое жилище с навечно

Подорож маленької людини

Пройшло кілька днів відколи я потрапила додому перш ніж я зібралась з силами, щоб щось написати. Після довгого планування гірської мандрівки все як завжди змінилось в останні кілька днів і одні учасники вибули, інші з'явились зовсім неочікувано. Так чи інакше, а 26 липня, коли всі навчальні практики, вступні іспити і оформлення відпусток залишились позаду, - команда з п'яти людей зібралася на вокзалі. Особисто у мене в наплічнику лежало пів кілограми карт, а в голові - план Закарпатського Туристичного Шляху про який детальніше можна почитати ось тут. Загалом - не мало, не багато - 315 кілометрів Карпатами для звичайних людей, які просто люблять гори і не мають жодних розрядів з туризму, не належать ні до яких асоціацій пов'язаних з цим і нічим особливо не займаються - просто ходять на навчання і роботу, часом випивають пива в кнайпі після робочого тижня і ходять в кіно.

День перший

Їхали ми бюджетно - з пересадкою. Спершу електричкою Львів-Сянки, а потім пересидівши дві години в компанії циган та інших подорожніх на вокзалі -  Сянки-Великий Березний.

Ірця і Потер :)