Чому я не люблю їздити в нічних маршрутках (або - про мудаків).

Мудак

- перен. вульг., бранн. дурак, неумный человек, который говорит или делает не то, что следует ◆ У метро купил еще пива, сидел на скамейке, пил, злился на мудака, который обосрал мне весь день своими звонками в дверь, но постепенно добрел, и мне даже становилось жалко этого старого, в общем, дядьку, у которого, наверное, есть дети и внуки, а он, упитый в жопу, ходит по чужим домам без штанов и получает по морде от таких, как я. Владимир Козлов, «Август», 2002 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)

(Викисловарь)

Чому я не люблю гуляти допізна, сидіти в гостях, або перебувати де інде, окрім дому? Тому що потім доведеться додому якось все ж добиратись. А маршрутка пізно ввечір це - жах. Тому що в мене непереборне враження, що пізно ввечір порядні люди просто не можуть їхати в маршрутці. Що всі порядні люди вже мають бути вдома. Взагалі, в місті я чую себе в небезпеці, надто ввечір. Бо люди здаються мені багато небезпечнішими за диких звірів, надто тому що схильні до безглуздих, відверто огидних вчинків. От їдеш в тісній маршрутці, повній смердючого колективного дихання, яке містить неповторну суміш запаху алкоголю, цигарок, перегару, поту, зіпсованих продуктів, непраного одягу. Обов'язково якийсь мудак напідпитку дуже захоче з тобою поговорити. Він буде нести всілякі бздури і якщо ти будеш відповідати в тоні, який має сигналізувати вихованій людині, що ти не бажаєш з нею розмовляти, то його це точно не зупинить. Навіть якщо ти відверто будеш ігнорувати такого співрозмовника - він буде смикати тебе за лікоть і продовжувати свою балаканину, зазираючи тобі в обличчя і видихаючи тобі просто в ніс свій неповторний аромат з рота. Він наче хоче, щоби ти детально розглянула його банькаті очі з припухлими повіками, червоними судинками і пожовклими білками. Він неодмінно хоче, щоб ти запам'ятала зморшки на обличчі, яке заросло темно-сивою щетиною. Неодмінно хоче, аби ти звернула увагу на його брудні неохайні руки і засалений одяг. Він неодмінно хоче поспілкуватися і мабуть вважає що отак нав'язуватись людині, яку вперше бачить в повній мірі нормально. 

Коли ти ввечір йдеш на зупинку втомлена і думаєш про те, як ти по поверненню додому потрапиш до теплої свіжої постілі, неодмінно, якийсь мудак, буде йти тобі на зустріч. Він прокричить якусь гидоту в твою адресу. Просто так, бо він ненавидить всіх на світі. Бо він почуває себе нікчемою і хоче щоб усі навколо почували себе так само.
Коли ввечір їдеш маршруткою і ніхто (о щастя) до тебе не причепився зі своєю життєвою історією - можна порозглядати людей навколо і спробувати уявити що це за людина. Придумати собі - чим вона займається, який у неї світогляд, цінності, про що вона зараз думає, куди прямує. І часом починаєш розуміти, що дуже важко відрізнити - нормальна людина чи якийсь мудак. Послухати кримінальні хроніки, подивитись на те, що діється навколо і страшно з дому вийти. Зазвичай я озираюся на представників чоловічої статі. І мені здається що тут є кілька категорій:
1) виглядає як мудак, але загалом адекватна особистість (дуже рідкісний тип)
2)виглядає, як мудак і ним власне являється
3) виглядає як нормальний, але в реальності - натуральний мудак
4) виглядає нормально і нормальним являється (не менш рідкісний, ніж перший)

Таким чином - складається враження, що, на всяк випадок - всі навколо вражеські шпіони і було б добре, якби вони зберігали хоча б нейтралітет. Взагалі рівень моральної культури в Україні, на широкий загал, впав нижче нульової відмітки і куди ми з таким показником скотимося - не хочу навіть уявляти. За цю тему, до речі, досить активно наші які-неякі митці і назвали то все діло дуже лаконічно - жлобарт.