середа, 4 вересня 2013 р.

Туманна сага про Свидовець

А с погодой повезло - дождь идет четвертый день,
Хотя по радио сказали - жаркой будет даже тень.
Но, впрочем, в той тени, где я,
Пока и сухо и тепло, но я боюсь пока...
А дни идут чередом - день едим, а три пьем,
И, в общем, весело живем, хотя и дождь за окном.
Магнитофон сломался,
Я сижу в тишине, чему и рад вполне.
Кончится лето (Кино)
День Незалежності - завжди  пропонує вихідні, на які неможливо залишатись у Львові. Я не ходжу на концерти і дискотеки, не люблю масові гуляння і мене не тішить натовп ошалілих і трохи напідпитку людей. Тому я втікаю подалі з міста, залишаючи натовпу його забави. Як же можна марнувати дні в місті, коли скоро навчання замкне тебе там, наче у в'язниці. Ми купили мало не останні квитки на поїзд Львів-Солотвино до Тячева, взяли трохи гречки і вівсянки, дощовики, бо погода мусила бути не найкраща і рушили в гори.


Рано висіли в Тячеві. День незалежності, та ще й субота. Маршруток не було. Ми взяли випадкового попутника і сіли в "таксі". За легковушку до Усть-Чорної треба заплатити 250 грн, які розподіляються між учасниками поїздки. Дорогою водій нам навіть розповідав якісь цікавинки. Їхати не мало - 2,5 години. Від с. Дубове дорога просто жахлива. Нарешті сонце виглянуло з-за хмар і нас висадили в центрі села. Розплатилися і попрощались з попутником. Пішли в магазин докупляти те, чого бракувало. З магазинами тут все добре. Їх тут навіть кілька. Кілька аптек і барів. Загалом непогане таке село. Маркування ми побачили відразу і щоб довго не думали в який нам бік йти - запитали місцевих жителів. Лише потім ми зрозуміли, що пішли не в той бік. Втім, це виявилось не так погано. Ми наїлись ожини, попили смачної води, зустріли свого попутника, з нашою ж таки (!) знайомою, подивились на хребет Красна і пішли знову в Усть-Чорну, бо все ж нашою ціллю був Свидовець.

Ожина і цвіте і спіє)
На протилежному кінці села ми побачили бажаний вказівник і о чудо - велетня з ялинкою. І цей "біг-борд" реально вражав!













Ми встигли піднятись на г.Любові, востаннє кинути оком на хр. Красна і зануритись в ліс. Нарешті зупинились перед г. Менчул біля вівчарської стаї. До слова, цього разу ми позичили намет Terra incognita Ligera 2 з полегшеної серії. Особисто я ставлюсь до продукції Terra incognita з настороженістю. Багато чула про заводський брак, неякісні матеріали і поганий сервіс повернення/ремонту їхньої продукції в межах гарантійного термміну. Погода була хороша, то ж ми навіть під вечір зробилли собі ватру. Намет у зв'язку з полегшенням сам по собі не прямокутний, а трапецієвидний зі звуженням в протилежному від входу кінці. Це мені не надто сподобалось. Коли вже стемніло навколо невеличкої полонинки де ми ночували ходив вовк. Вперше побачила його так близько. Мабуть, вирішив що повернулись вівчарі і хотів поживитись. Але вовків боятись - в ліс не ходити. Ми залізли в намет, застібнули спальники і заснули. Вранці витратили останню воду, яка була з собою на приготування сніданку. Взагалі, якщо захочете піти на Свидовець - беріть порожні пляшки з дому і будьте готові нести запас  води з собою.



Сонце гарно припікало, коли ми знову занрились в буковий ліс і почали підйом на г. Менчул. До слова, на карті позначено що праворуч від г. Менчул є покинута стая. Так от - ми там були. І вона цілком функціонує. І там навіть є вода (а на картіпозначки відповідної нема). На радощах ми набрали води у всі пляшки, які мали з собою і пішли далі. Під самим підйомом на вершину г.Стоги в лісі буде невеличка галявина і на дереві напис "Вода 350м". На карті є позначка джерела, але чи справді воно там є і в якому стані не знаю - вода в нас уже була з собою. Нарешті ми вибрались на відкрите місце. Перед нами лежав хребет Бедевляска і попереду - г.Темпа.

г. Темпа (хр. Апшинець)
Але щойно ми вийшли на г.Темпу, як погода почала псуватись. Не встигли ми відійти і кілометра, як зібралися хмари і почався дощ. Отак ми і йшли - нічого навколо не видно. Добре, що хоч маркування на Свидовці зроблено якісно і навіть в такому тумані ми продовжили рухатись в правильному напрямку. Хотіли ночувати на оз.Геришаска, але боялись пропустити поворот і стали наметом перед г.Геришаска. Вночі падав густий дощ. Вранці хмари рідко коли розступалися і вдалося побачити озеро Апшинець)

оз.Апшинець
Води на хребті нема, спускатись по болоту не хотілось. Збирали дощ)


Нарешті дощ припинився, ми зібрали речі і піднялись на Геришаску. Звідти я встигла вхопити вид на озеро і все знову затягло хмарами.

оз. Геришаска

Шикарні хмарки)
Далі знову затягло хмарами і почався легкий дощ. Зустріли трійку туристів і більше нікого. Нарешті досягли Драгобрату і видихнули спокійно - ми все ще там, де сподівались.


Драгобрат




Вологість 100%, видимість- 5 метрів. Від дощу грунт під ногами роз'їжджався, виручали трекінгові палки. Так чи сяк - ми дістались г. Близниця. Мене чогось натерли ноги, та і добряче відмокли в мокрих шкарпетках. Тішило те, що далі тільки спуск.


В запасі був ще цілий день, тому ми спустились до полонини Браїлка і там стали на нічліг.
Доречі тут мені трапився Квітохвісник Арчера (Clathrus archeri (Berk.) Dring).




А зранку в мене було безпосереднє спілкування з коровою, якій сподобався зелененький такий колір нашого намету. Вона так і підкрадалась, щоб його з'їсти. Довелося пояснити, що намет їсти не можна і нехай іде пастися собі деінде)


Оскільки газ в балоні у нас закінчився - снідати ми пішли в ресторан"Васкул" в Квасах. Ціни як на Львів дуже навіть приємні. Обслуговування не надто активне, зате все дуже і дуже смачно. Хотілось спробувати як можна більше місцевої кухні, то ж ми замовили вареники з бринзьою, банош, м'ясо по-полонинськи з пюре, фаршировану м'ясом картоплю. Під те все ми випили два літри пива і заплатили в сумі біля 100 грн. Як будете в Квасах - дуже рекомендую. Проте на кожну страву доведеться зачекати 30-40 хв, поки її приготують. Потім ми поставили намет недалеко "Санаторію космонавтів" і влаштували собі ситий післяобідній сон. Вночі на запах шкірок від ковбаси до нас прибилось голодне кошеня. Ми погодували тваринку ковбасою, зібрали намет і пішли на вокзал. Мандрівка закінчена. Час повертатись в цивілізацію. До проблем і обов'язків.


4 коментарі:

  1. З погодою не дуже пощастило(( В лігері не тісно))
    Влітку придбав скайлайн 2 лайт, залишився задоволеним, 2 тамбури це добре.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ну, все відносно... Ми зараз в пошуку намету, який би нам подобався. Terra incognita Ligera - позичили у знайомих. Загалом співвідношенням-вага/якість залишились задоволені, хоча намет досить тісний. Він трапецієвидної форми і якшо надворі падає дощ то наплічники важко розмістити в наметі. Думаємо купувати Скайлайн, бо матеріал такий самий, але два тамбури - це розкішно)

      Видалити
  2. В скайлайні у футбол не поганяєш)), але якщо любите спати на боку то наплечники помістяться паралельно з вами, а взагалі наплечники у нас ночували в тамбурах, в середину забирали все крім посуду і води. Доречі дуже зручні внутріші кишені.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. В лігері наші наплечники не надто поміщались, та і шкода було їх в тамбурі залишати, бо вода текла річкою.

      Видалити