субота, 21 червня 2014 р.

Карпати для мене - це...

Навчись слухати, і все навколо стане твоїм вчителем. 
(Будда)

Можно учиться смирению

У стертых ногами придорожных камней 
(БГ)

А все ж Карпати - не рівнина! Їх безконечна кількість поєднань нахилів поверхні, текстур, форм і кольорів не можуть залишити байдужим. Неймовірні комбінації рослинності і геологічних утворень, для пікантності присипані намистинками диких звірів з ниточками слідів. Годинами можна спостерігати єдиний ландшафт, вивчати його за різного часу доби і погоди, щораз відкривати нове. Чи можна знайти щось, що викликає більший захват, ніж коли стоїш на вершині, а під тобою горами сунуть великі тіні від хмар, кучерявляться букові ліси і пнуться гострими верхами смереки? Хіба можна знайти  гарнішу музику на світі, ніж та, яку чуєш коли раненько, затуманену тишу, десь здалека прорізають солодкі згуки отари і ось з'являються вірні полонинські пси, а заспаний ліс прокидається, голосніше шумить струмок і вже сотні маленьких копит тупочуть по річковому камінні, а дзвіночки - усі такі різні перескокують своїми згуками між схилами гір...Отара говорить, покрикують вівчарі, носяться навколо білі, наче кучугури снігу, вівчарські охоронці. Де бачили ви щось гарніше за заквітчану луку? Де чули кращий запах за ранкове гірське повітря?
Гори - вони, як великі живі істоти - дихають, мріють, мають настрій. Не можна ходити по них, як по бездушному каменю. Кожним кроком треба промовляти до них, прислухатись, чи не нашкодиш їм, чи не дошкуляєш, як та скалка, чи не відволікаєш від важливих дум. П'ючи з джерела - нехай переповнить тебе вдячність, за те, що ці споконвічні велетні дарують тобі свою кров і свою силу. Ніколи не зневажай воду, а надто у горах.
Мандруючи ніколи не нарікай. Практикуй прийняття і скромність. Дозволь дощу падати, а сонцю палити твоє тіло - від того всі хвороби тебе покинуть, а в розум вступить ясність. Не гребуй сном на твердій землі, а прийми її, дозволь наповнити своєю силою. Залиш годинника і орієнтуйся по сонцю - воно одне визначає ритми тутешнього життя. Як вся природа почне стихати, то і ти знай - час лаштуватись до сну.
Не бійся дикого звіра, бо нема страшнішого за людину, тому радій самоті, чи ненав'язливій невеликій компанії. Більше мовчи і слухай, менше говори і відкриється тобі велика мудрість, якої не вичитаєш ні в одній книзі. Уподібнись навколишньому середовищу, прислухайся до природи, відкинь своє его і стань м'яким і пластичним - дозволь ліпити себе скелям і лукам, лісам і стежкам - їх мудрість безпомильна і надзвичайно глибока. Нічого не бійся, і хоч часом здаватиметься що зараз ти можеш зникнути безслідно, насправді - це просто трошки менше стало в ефірі твого "я", трошки менше шуму, трошки менше затьмарень. З часом ти заспокоїшся і помітиш власну єдність зі світом, і що його мудрість - це твоя мудрість, а твоя - його. І немає більше розділення на "я" та "інше" - є лише один великий потік, який називається "життя".