29.08.2011
Скоро осінь, а я і далі часто не беру слухавки, коли мені дзвонять. Мене просто немає для більшої частини світу, для всіх я просто не тут. Довкола мене - декілька людей - вони наче планети моєї сонячної системи. Обертаються довкола мене, лиш я не обертаюсь, тому іноді я бачу їх, а іноді ні. В той же час, я не замислююсь, що кожен з них, мабуть, така сама зірка власної системи. Всі вони уявляються мені монолітними планетами.. Як жаль. Іноді хочеться обійняти, але це призведе до дестабілізації всієї системи. Що було б, якби якась планета зіткнулась з сонцем? Тому просто спостерігаю в космічному вакуумі.***
Много рисую, много читаю, пишу тоже много. Ем совсем мало
20.08.2011
... Ты читаешь стихи Ес Соя про море, какую-то лирику, где не всё стихи и не всё про море, но почти в каждом произведении там есть про сигареты, девчонок, города, проводников и поезда. Я бы сказала что книга достаточно однообразна и скорее похожа на попытку выразить одну единственную мысль...
Немає коментарів:
Дописати коментар