Про все по-трошки

Ну от, останній екзамен зимової сесії четвертого курсу позаду. Нарешті можна зітхнути з полегшенням і дозволити собі нарешті вільно дихати і мріяти про що хочеш. Мій невсипущий розум все не покидають масштабні плани туристичних мандрівок, сезон на які почнеться вже з весни. Я читаю у великій кількості різноманітні путівники і блоги, прикидаю свої сили, намагаюсь подумки скласи компанію, яку можна буде взяти у тривалий похід, та ще й так щоб вони не пересварилися між собою. Просто щоб усім було легко і приємно йти-йти і йти... Сотні кілометрів. БУГАГАГАГААА... Ну скільки вже кілометрів то буде направду - буде видно ближче до сезону, бо окрім можливостей людських, має місце також погода. А наразі я маю два вільних тижні перш ніж у мене почнеться практика в школі.
Хоча я закінчила ЛФМЛ, і спогади про нього для мене дуже теплі і милі (за вийнятком деяких інцидентів), на практику я вирішила завбачливво записатися у саму звичайну школу біля дому. Мабуть, багатьом ліцеїстам це буде не зрозуміло. Але все дуже просто. Тепер ліцей вже не той що раніше. Там немає вже нічого з того, що я любила і що мало для мене цінність. Якихось 7 років тому коли я вперше прийшла туди він був зовсім іншим - щирішим, кращим, теплішим. Тепер він направду мало відрізняєтьс від інших спецшкіл. Тому, аби не псувати своїх вражень і спогадів, а також аби позбутися будь-якого упередженого ставлення викладачів я вирішила піти у найзвичайнішу школу №13, Сихівського району міста Львова, де буду комунікувати з дітьми, викладачами, вчитися і навчати дітей протягом 2х місяців. В кінці того всього я повинна буду провести заліковий урок і отримати оцінку. Сподіваюсь набути цікавого досвіду і дізнатися щось нове у цей період.
А поки... в мене вихідні - написати тези на конференцію, статтю в Український ботанічний.. Чи у Вісник Львівського університету, поки не знаю, ну і ще щось таке, на що ніколи не вистачало часу.