Підсумки 2015… або дуже коротко про цей рік

Отже на календарі ось уже 31 грудня і рік неочікувано добігає кінця. Ці 365 днів пролетіли так швидко і несподівано, що навіть не вкладається в голові. Було надзвичайно багато подій і ці 12 місяців багато на що ніяк не вистачало часу. Хоч би і на написання цього блогу. От і сьогодні, коли багато хто вже встиг написати грунтовні підсумки року я сиджу в потязі і набираю цей текст на смартфоні, щоб встигнути ще підвести товсту червону риску до того як куранти проб'ють 12 і карета перетвориться, або на гарбуз або на космічний вертоліт.

Загалом цей рік був насичений різними речима, які були вперше, а ще новими місцями в яких раніше не була.

Цей рік почався у горах. З 10 днів серед справжньої зими. Це був перший новий рік, який я зустічала не вдома, перший новий рік, який я зустрічала в горах і перший справжній зимовий похід. Ми зустріли його на Кукулі в колибі вівчарів. Ми пішли на хребет тою дорогою, якою ніколи раніше не ходили, і як потім виявилось, - нею навіть місцеві не ходять. Дорогою ми познайомились з чудовими місцевими жителями і безпосередньо 31 грудня і за кілька днів до того з приїжджими, а ще тими з ким були знайомі лише в віртуальному світі.

Потім рік продовжився  зимовим походом на мій день народження на колибу під Яйком

Перегінським, на якій ми ніколи  раніше не були. І хоч, як радять, йти зимою лише туди де був влітку - нас постійно тягнула невідомість і пригода. Ми прибули в Осмолоду коли вже темніло. До колиби йшли напряму через вирубку засипану снігом і через лісові хащі. Швидко стало зовсім темно, а на небі з'явився місяць уповні, який наче великий прожектор освітлював нам дорогу. Це вперше я йшла вночі горами. З-за віковічних смерек визирали духи лісу і нашіптували нам шлях, аж поки біля 11 ми не дійшли до залитої місяцем і тінями галявини з колибою, в якій вже гріла пічка і були інші подорожуючі.

У березні ми рушили в день сонячного затемнення до ще однієї цікавої місцини де ніколи  раніше не були. Лежав глибокий мокрий сніг, коли ми пробивались по інтуїції до Писаного Каменя, біля якого заночували в наметі поставленому на сніг. Це був перший зимовий похід з наметом. Назад вибирались іншою дорогою, ніж прийшли туди.

Квітень зустрів нас снігом біля Тернополя. Ми святкували День народження Ореста в його хаті в селі в тісній компанії. Говорили про різне, а на стінах висіли вишиті його бабцею кмлими. Я вперше була там і вперше бачила вишиті килими.

В кінці квітня вперше потрапила в замок чи принаймні те, що від нього залишилось в Старому Селі. Це всього лиш 12 км від мого дому, але я ніколи там раніше не була. Крім того компанію мені склав мій найкращий друг Локі, який зараз захищає нашу країну на Сході. Прийшло усвідомлення, шо ми вже майже 10 років разом.

В травні я з Орестом поїхала ще в одне місце, де ніколи раніше не була, а саме в с.Розгірче, де є скельний монастир. Ми провели там вихідні, заночувавши прямо біля древнього святилища.

В кінці травня я поїхала на конференцію в Херсон, завдяки своєму науковому керівнику. Я ніколи не була в цьому місті. Ніколи не їздила на конференції в інше місто. Там я познайомилась з чудовими колегами - ботаніками і ліхенологами. А ще здійснила свою давню мрію - побувати на морі, коли нема пляжного сезону, пляжі порожні, а море холодне і мовчазне. А оскільки давно моря не бачила, то навіть скупалась в холодній воді. Вперше. А ще вперше знайшла на пляжі мушлі рапанів і навіть морського коника, якого теж бачила вперше. Коник потрапив в зоологічний музей на нашому факультеті потім.

Також в травні встигла поїхати з Орестом на акцію з впорядкування Поморянського замку. Ми пройшли багато кілометрів пішки щоб нарешті дістатись цієї чудової проте занедбаної споруди. Тут ми теж побували вперше.

Ще в травні я тако-сяко навчилась їздити на велосипеді і навіть вперше доїхала з дому в центр.

А в червні я вперше капітально впала з ровера.

Ще в червні вперше Орест завіз мене на Джуринські водоспади. Ми вперше пішли разом в оперний театр у Львові, а для Ореста це було взагалі вперше в житті.

В липні ми цілий місяць прожили в горах. Це вперше я могла побути тут так довго. Спочатку це була експедиція на пошуки рослин в Гринявських горах, де багато хто був вперше) А потім ми продовжили похід вздовж кордону через Чивчини де було багато-багато різних цікавих місць, де ми всі були вперше - гора Гнатася, секретна військова база, нині закинута, нові колиби, краєвиди і гори... Ще ми вперше побачили в природі медведя. Дехто вперше бачив в природі козулю і зайця.
Потім ми з Орестом удвох перейшли зі Стогу на Чорногору, по Чорногорі і прийшли до мене додому - на стаціонар. Дорогою ще зібрали деякий гербарій. В часі цього місяця в горах ми вперше прожили один полонинський день з вівчарями, я вперше погладила вівцю, вперше спробувала доїти корову, вперше пила овече молоко, вперше збирала стільки чорниць, вперше варила сама борщ і чорничне варення прямо у горах. Потім була конференція в честь річниці стаціонару. Я вперше їла справжній банош зварений місцевими на сметані. А ще ми з Орестом вперше вдягнулись в повний гуцульський стрій. Вперше поїхали на Буковель на екскурсію. Страшне місце. Це те вперше, яке сподіваюсь востаннє.

В серпні Орест вперше відвіз мене в Заліщики, де я ніколи раніше не була. Ми плавали в Дністрі, їли помідори, аличу і кавуни. В інші вихідні Орест вперше відвіз мене в Кам'янець-Подільський де ми ночували прямо біля замку. А потім в Хотин де я теж ніколи раніше не була.

В вересні мені дали 4 підгрупи студентів і я вперше вела пари цілий семестр, вперше з курсу Мікологія та альгологія, придумувала контрольні, перевіряла рисунки та інше.

Ще вперше вийшли таки на гору Менчул, що в Чорногорі. Назбирали грибів і брусниці окрім гербарію. Були нові дороги і колиби.

На початку листопада поїхали в Київ, вперше разом. На авторський курс Тараса Прохаська.
В листопаді вперше пішла на курси з гончарства і вже зробила навіть деякі речі власноруч.

В грудні я вперше відкрила свою справу - Чайничок Рудої Лисички. Ця ідея була вже дуже давно в мене. Більше року, але я все ніяк не могла зібратись втілити її в життя. Це маленька справа, яка справді приносить мені задоволення - авторські трав'яні чаї зібрані власноруч в Карпатах. З часом будуть і інші домашні смаколики - варення і мед, печиво. Ми вконтакті: vk.com/fox_kettle, в фейсбук: fb.com/FoxKettle

Окрім цього всього було багато менших речей, які бували вперше. В тому числі і неприємних. Зокрема довелось несподівано попрощатись на віки вічні з двома друзями - зовсім молодим ще Dizzy та мудрим і завжди світлим Ігором Вахулою. З'явились і нові друзі, яким дуже рада.

Загалом цей рік, як на мене пройшов не даремно. Не все вдалося здійснити з задуманого, але вдалося дещо з того, що зовсім не планувалось.

Коли останні години цього року добігають кінця я пишу цей допис їдучи в поїзді, на який мало не запізнилась. І ще вчора в мене були дещо інші плани на цей день. Так і весь цей рік пройшов - багато що встигалось в останній момент, виникало нізвідки і вимагало швидкого прийняття рішення. І за вийнятком окремих моментів, - все було насправді чудово. Я хочу подякувати всім хто зробив цей рік таким - найперше Орестові, якого дуже люблю, який присвятив мені безліч свого часу, пройшов зі мною багато кілометрів, ніс завжли важчий наплічник, допомагав збирати гербарій на дисерацію і показував нові місця. Локі, за те що стільки років терпить мене таку вредну і принаймні віртуально, коли знаходиться за більш ніж 1000 км підтримує. Дімі, який завжли виручає. Шамбала-центру і всій санзі за можливість мати зв'язок з вченням і практикою. Кафедрі за підтримку в науковій роботі і Миколі Володимировичу, якому вдається бути не лише науковим керівником, але й другом. А ще своїй сім'ї яка просто в мене є, яка б вона не була. А також всім з ким говорилося в потягах, хто давав сиру і молока в горах, прихисток в колибах, людям які допомагали в великих і малих речах, всім хто замовив чай в Чайничку Рудої Лисички і цим самим підтримав мене в моїй вірі в себе і свої сили. Тим, хто робив несподівані маленькі і великі подарунки, позичав, ремонтував, допомагав.

Всім бажаю щасливого нового року, здійснення задуманого, тепла, любові і затишку.
До зустрічі в новому році! Будьте щасливі!

В. НепрОста

P.S. всі звіти про найцікавіше постараюсь написати) але це вже в новому році ;)