Про мовне питання на сучасний лад

Буду намагатись воскрешати блог і писати частіше... Проте, не звітами про мандрівки єдиними... Звіти буду розбавляти філософсько-роздумливими постами, своїми спостереженнями і відгуками про якісь речі чи явища. Зрештою, як і було раніше. Кого цікавлять лише подорожі - вибачайте, можете пропускати такі дописи і чекати наступних звітів.

Взагалі, є така окрема категорія, і я мабуть навіть введу для таких дописів спеціальну мітку "на злобу дня", якою згодом позначу і інші (старіші) дописи такого плану. Під цією міткою будуть розміщуватись здебільшого дописи  переважно про враження-роздуми про якесь явище, яке мені постійно втрапляло в око, втрапляло і аж нарешті в якийсь момент чимось мене аж сподвигло на допис, щось, про що я готова широко і ґрунтовно висловитись.
От, до прикладу сьогодні, - їхала я в забитій маршрутці ввечір додому, як то водиться - стоячи... (Сів в маршрутку - стою). Ну, і в зв'язку з цим не мала можливості залипати в телефоні чи книжці, тому роззиралась навколо, почала читати рекламки і плакатики і один мене остаточно вкурвив, що я аж вирішила написати про те, про що давно збиралась. А власне про мову, а зокрема її використання.


Протягом цього року мені двічі доводилось бути в оргкомітеті конференцій, і обидва рази я виконувала багато різноманітної роботи, зокрема пов'язаної і з текстами. Наукові статті годиться давати компетентним рецензентам почитати перш ніж надіслати їх до друку. І ці ж таки рецензенти часто вносять правки і стосовно граматики тексту... Зазвичай, вносять вони їх від руки на роздрукованому примірнику. А потім хтось виконує технічну роботу - вносить ці правки в електронний формат документу, приводить те все до одних стандартів - відступів і, ширини полів, розміру і стилю шрифту та ін. Хочу сказати, що з такої роботи я отримала неоціненний досвід і користь - нарешті визубрила якісь розповсюджені граматичні помилки і стараюсь їх уникати в своєму мовленні-писанні... А ще така робота зробила моє око особливо гострим до різного роду опечаток, неправильного вживання слів та ін. Ще в школі - різні завдання такого роду мені дуже подобались.. Хто зна - може в мені помирає філолог... ой, себто мовознавець. Так от...

Їду я в маршрутці і натикаюсь на плакатик стосовно проекту започаткування (чи то відновлення) виноградників. Відбулась та подія 10 жовтня. Складалась вона з двох частин - екоакції з прибирання парку Знесіння і воркшопу де мали поговорити про започаткування виноградників.
Оце слово воркшоп... Яке саме по собі звучить ніби хтось на асвальт плюнув, страшною отруйною скалкою впилось мені в око. А ще написане якесь незрозуміле слово латинкою вгорі плакату не давало мені спокою, аж з третього разу я розшифрувала його як "Знесіння"... Даний плакат був останньою точкою все зростаючого в мені останнім часом вкурвлення.
Гортаючи стрічку своїх друзів, серед яких якось хоч-не хоч є троха людей більш-чи менш причетних до мистецтва, всього нового, моди, сучасних віянь і т.д. все частіше почала натрапляти на такі різного роду англійські слова втиснуті в український текст, авторами яких є або мої друзі-знайомі, або інші люди, яких вони цитують... і судячи з усього поважають. І вони мені кожен раз, як граблі по чолу періщать. Я вам чесно скажу, - мене від того аж пересмикує.
Ми так хочемо стати сучасними і модними, що аж зі шкіри пнемось... Ми дійшли до того, що "українське" у нас асоціюється з пережитком, минувщиною, чи, в кращому випадку, сімейними і національними цінностями до яких ми ставимось приблизно як до статуеток на поличці в серванті - час від часу здмухуємо з них пил і ставимо назад у сервант. Викинути не наважуємось, бо все ж якесь воно дуже звичне, завжди там стояло, але й не користуємось. Якась така статуетка фаянсова... дівчини з косою в національному строї, переданому, звісно дуже схематично, яка сидить на каменюці якійсь зажурено та й думу думає. Можливо навіть, коли приходять гості, яким ми хочемо подобатись і тримати перед ними якийсь статус - ми заховаємо цю статуетку подалі - щоб ніхто не бачив. Бо щоб бути модним і крутим - треба бути іншим. Стереотип модності і крутості у нас асоціюється з фотками американських хіпстерів з інстаграму - всі якісь у вилинялих кольорах, і в речах схожих один на одного як дві краплі води - наплічники, ялинки Канади, підкочені штанці, шапки і окуляри ботана, атмосфера унинія чи ідеалізованого щастя.... Ну, або інша крайність - стразікі, модні покази, глянцеві журнали. В будь-якому випадку, щоб тебе "закатірували" треба виглядати як всі. І розмовляти як всі. В нашій мові все більше і більше англійських слів і часто вони з'являються там без жодної необхідності. Просто це спосіб бути "в тренді" і не пасти задніх.
Куди не плюнь у нас б'юті класи і б'юті блоги, гепенінги і воркшопи, споти, шузи, руми і кастомери... разом з ними коучі, девелопери, стартапи, промоутери, менеджери, мерчандайзери, коучі і рітейлери. Дехто навіть умудряється розмовляти чи писати з такою концентрацією цих слів, шо мене просто верне. Ще в нас є мода писати латинкою наші слова. В нас тепер «Park Znesinnya Vineyard & Urban Garden», так ніби ми чекаємо делегацію з Нью-Йорка, яка от от приїде і першим ділом поцікавиться що то у нас за парк і щоб довго не пояснювати ми одразу ж його англійською і назвемо... Без українського аналога може навіть... У нас різноманітні DJ Vasja, Krumpli workshop, AndriySalo production, Marichka Smalec Exclusive Design, i Taras Zozylya premium samogon, Katya Mykytenko extra brand.
High Quality Premium Ukrainian Borsch & Original Pelmeni в меню на обід. Ніяк не менше. Хоча, по суті це просто хтось візьме той самий борщ з пельменями, які нічим не відрізняються від борща і пельменів, які готували в їдалці за часів СССР і подасть їх тобі, присмачивши текстом та/і відео де все буде так як треба - люди в правильних модних шмотках, в замшевих черевиках без шкарпеток, в вузьких штанцях, закоротких, так ніби ти їх зняв з молодшого брата чи сестри, в якійсь блузочці у песики, пончики чи Спанч-Боби і з дурнуватою шапкою, яку ше років десять тому таким чином носили лише гопніки-рагулі... Правда вони носили їх лише коли холодало, а тепер модно навіть влітку... Часто такі шапки нагадують мені дремучих неосвічених гастарбайтерів з глухих сіл, які фігачать на стройці, шоби було за шо бухать. Такі знаєте, попадаються часто в потягах і на вокзалах - засмальцьовані, з брудними руками, з купою лайки, зате теж шапку так до кінця не натягають а ніби кладуть на голову) Ахах.. Колись ше була мода шо "Кєпачька далжна бить чіста вася на сєвєр"

Взагалі, так глянути - в нас тепер чи не половина всього з приставкою "екстра" і "преміум" чим сам сенс таких приставок нівелюється і показує абсолютно рядовий продукт під етикеткою зі стразіками, або написаною правильним преміум шрифтом, який вже лізе з усіх усюд від етикеток на трусах до вивісок магазинів... Тому що ринок швидко орієнтується на те, що гарно продається. І якшо ви готові купити дешеве лайно, лише тому, що воно обклеєно папірцем з точно таким самим шрифтом, який ви бачили на модних картинках - не питання - ринок обклеїть вам етикетками з таким шрифтом все на чому тільки вона поміститься.
Ну, а слова екстра, преміум, оріджинал і інші з тої серії додадуть вам до почуття власної значущості декілька балів. Ооо.. Ексклюзів... Всі хочуть бути вищими за інших, кращими і достойними особливих продуктів... Хоч би вони і були продуктами масового вжитку.

Що саме цікаве - англійська мова. Англіцизми чи американізми зараз використовують усі, навіть ті, чий рівень англійської далеко не perfect. При цьому вони ще й умудряються задирати носа вживаючи такі слова, часто не правильно чи перекручено. Вже таке траплялось - років 10 тому модні пацики говорили по російськи (принаймні намагались), або вставляючи велику кількість російських слів. Був тоді такий образ братви, брігади... Треба було бути нармальними пацанами, жити па панятіям ну і так далі. Інтеграцію російської в той час ще цілком можна зрозуміти - тільки розпався совок, під час якого в нас у всіх школах вивчали російську, російське телебачення... І совок тривав довго. Та і взагалі - ми же братья славянє... І перетягувати слова з російської в нашу мову досить легко... Принаймні, російська мова має відмінки, роди, часи. І діалекти наші повні іншомовних слів, залежно від історичних обставин, звісно. Взяти ті самі польські слова у Львові, або що. Але цих слів не так багато (у вжитку) і мало хто може похвалитись великим словниковим запасом таких діалектизмів... Слоїк, філіжанка, коліжанка... та й на тому часто закінчуються пізнання пересічної людини... Взагалі є таке поняття як активна лексика. Якщо мені не зраджує пам'ять, це той набір слів яким ти постійно користуєшся. Я, до прикладу, знаю багато діалектних слів, але щоденно вживаю на позначення певних явищ чи предметів лише деякі з них. Усе решту - з категорії загальних знань, так би мовити... Але чому люди вперто продовжують запихати в нашу мову англійські слова, які звучать цілком відмінно, не мають ні родів ні відмінків і посеред будь-якого речення як колода у оці?

Звідки оте непереборне бажання орудувати громіздким і складно вимовлюваним "гепенінгом", коли можна скористатись словом "подія"? А звідти ж - всі ці слова з іншої мови додають почуття винятковості... Що ще більш смішно і примітивно... Бо ж для самих американців, від яких ми їх копіюємо, це цілком буденні слова. І якшо Original clothes для нас звучить так солодко і заманливо, то для слуху американця це всеодно, якби я вам сказала "Самобутній одяг". Що? Зблякло якось? Але це ж те саме!

Я ще можу зрозуміти використання іншомовних слів, коли це власна назва чогось, або в українській мові немає замінника цьому слову, або іншомовне слово вже на стільки адаптувалось у нашій мові, що часто його вже і не відрізниш від рідних... Ну, або іноді іншомовні слова використовують для позначення більш конкретного випадку, коли українське слово має широке значення і може бути неправильно потрактоване... Але оце вимушене заповнення і переповнення мовного простору без жодної на те необхідності мене дивує.

Взагалі моя вчителька української мови казала, що іншомовних слів не може бути більше ніж 10-15 % тексту, інакше він стає кострубатим і немилозвучним. А ще вона казала, що треба намагатись знаходити, знати і використовувати українські відповідники, якщо тільки вони є і не дозволяти іншомовним словам засмічувати і витісняти наші. Важко боротись з русизмами... Особливо враховуючи що діалекти деяких областей містять їх багато. А діалекти ми ніби й хочемо зберегти... А ще іноді русизми дуже нагадують українські слова... Але походять вони в першу чергу з того, що багато всього навколо російською мовою. Фільми, книжки, інтерфейс комп'ютера, підручники. Важко користуватись українським словом якщо ти знаєш лише російське і всюди воно тобі трапляється. Саме тому я почала заморочувати собі голову пошуком українського інтерфейсу до всього у себе на комп'ютері, за яким проводжу дуже багато часу. Це не безсвідомий націоналізм - це спосіб вивчити і знати, користуватись українськими словами. Так само варто побільше читати української літератури. З підручниками складніше... Часто хороші підручники з доступних нам мов лише російською. Що ж - треба значить піднімати рівень знання англійської. Щоб вона не обмежувалась лише модними словечками - читайте англійською, пишіть англійською, дивіться фільми без перекладу, а не вихваляйтесь модними словечками. До речі - з цими американізмами боротись легше... Особливо новомодніми - вони надто явно відрізняються від усіх інших, ще не притерлись і не вжились у нашу мову... Більше того - їх ми вживаємо свідомо, докладаючи зусилля, щоб увіпхнути їх у свої речення. Краще давайте докладемо зусилля в зворотньому напрямку - на пошук і використання того що у нас є, але ми про це забули.

Тут нашвидкоруч накидала кілька прикладів... для натхнення так би мовити
тег - мітка
програма - застосунок
пост - допис
маркувати - позначати
демонстративно - показово
постер - плакат
воркшоп - майстерня, заняття
ексклюзивний - винятковий

Успіхів!