пʼятниця, 6 березня 2015 р.

Пост про взаємовідносини чоловіків і жінок в честь восьмого березня.

У нас в Україні справді багато красивих жінок. Поки їхала в маршрутці з дому в центр нарахувала 5 з 10. І ці 5 були не такі-собі, не нічогенькі і не симпатичні, справді красиві, з якоюсь цікавою самобутньою зовнішністю. Це були ті 5, на яких хочеться дивитись щодня і щодня в них знаходити щось нове і привабливе. Їх я хотіла би сфотографувати для виставки жіночих портретів у Луврі і чи ще в якомусь визначному місці. Цікаво лиш чи є ті, хто бачить в них цю красу і цінує її?

Вже сьогодні, напередодні восьмого березня трохи зачіпали тему емансипації і фемінізму. Я раніше про це не замислювалась. Потім певна думка на цю тему виникла, проте виходячи з багатьох факторів - змінювалась з часом. Так, жінка якщо схоче, то може у всьому бути рівною чоловікові. Якщо схоче то навіть перевершить його у будь-якій справі, проте навіщо воно тоді їй потрібне? Жінка хоче почуватись потрібною і любимою. І, як виявилось вчора на філософії, не лише жінка - а й чоловік. Ми заговорили на тему сім'ї і тут раптом один хлопчина дуже прямо сказав, що найголовніше для нього - створити сім'ю, бо це його спосіб не бути самотнім. Тоді викладачка запитала його, чи допускає він, що можна бути самотнім в сім'ї? На що він відповів досить мудро - допускаю, але не бачу сенсу тоді таку сім'ю створювати. Я хочу сім'ю де буду почутим і де мене зрозуміють.

З цього виходить, що не така безглузда теорія про взаємодоповнення. Все ж вона дуже раціональна, як не крути. Одна людина не може опанувати все і не може мати до всього схильності. Окрім того, є жіночий принцип, чи то стиль мислення і прийняття рішень і чоловічий. Жоден з них не можна вважатися гіршим чи кращим. Кожен пасує до певної ситуації і дуже добре, коли є двоє, бо вони можуть спільно винайти найкраще рішення до будь-якої ситуації. Можна застосовувати єдність протилежностей і мати найкращий результат, а можна культивувати їх різність, гнути феміністичну лінію і заперечувати власне призначення і те, до чого ти найкраще пасуєш. Можна також культивувати лінію "всі баби - дури", ну і відповідний результат отримувати. Що ти про кого думаєш, те і отримаєш.

Все складається найкращим чином, в той момент, коли є певна уважність і цінування. Бо скільки навколо стаждань через недоціновування людей один одним! Скільки обділених увагою власних чоловіків жінок, які швидко стають сірими і нецікавими. Від уваги чоловіка жінка стає гарною, а не сама по собі. Скільки недоцінених чоловіків, до яких жінки ставляться аби-як, вважають їх гіршими од себе і цим вбивають їх потенціал, замість докласти зусиль до натхнення для їх розвитку.

Ще у Івана Франка знаходимо думку, що для жінки природньо докладати зусиль для розвитку чоловіка і щоб його справи йшли добре, бо тоді і в неї все буде гаразд. Нажаль, ми часто про це забуваємо, вважаємо, що чоловік все повинен зробити сам. Так, сам, але не без ненастанної віри у нього його жінки. З іншого боку, чоловіки часто самі чинять помилку відсторонюючи жінок від свого життя і своїх справ. З цього часто виникають непорозуміння і сварки, або та ж таки гіперболізована емансипація - бо жінкам нема куди подіти тієї енергії, яку вони могли б вкласти в розвиток чоловіка. Тоді вони починають вкладати її у свою справу чи свій бізнес, повністю відгороджуючись, часто стають успішними, навіть успішнішими від чоловіків, і тоді йдуть геть. Або не йдуть і тоді ми маємо двох самотніх людей під одним дахом.

Про це саме пишуть індійські філософи. В Індії взагалі жінка відповідала за те, як йдуть справи її чоловіка, яке в нього здоров'я та багато іншого. Якщо у чоловіка траплялись нещастя чи хвороби то вважали що це тому, що жінка не досить докладає зусиль. Жінок спалювали на погребальних багаттях їх чоловіків. Бути вдовою у Індії - найгірше що може з тобою трапитись. Це звісно вже перебор, але певне раціональне зерно тут явно є.

Візьмемо приклад з творів про порядок справ в Україні в 18-19 столітті. У всіх творах чомусь завжди йдеться про те, що мужики бухають, жінки вибиваються з сил, щоб додбати за господарство, проте живуть бідно. І тільки євреї!!!, які завжди описуються, як такі, де "муж і жона - одна сатана", де чоловік і дружина - найперші спільники все йде добре. Про це теж можна порозмислити...

Я не закликаю повернутись до первісного общинного ладу, не підмовляю вас, любі дівчата, стати домогосподарками. Лиш пропоную поглянути трохи інакше на взаємодію між статями, та й займатись далі собою і улюбленою справою, але і про те, щоб вкладати енергію в чоловіка не забувайте. Це, якщо говорити для прагматиків, дуже вам окупиться. принаймні, я в це вірю.

Отакє.

З весною вас!



Немає коментарів:

Дописати коментар