понеділок, 14 липня 2014 р.

Пости з фейсбуку для тих хто мене там не читає

Зупевне в природи набагато більше мудрості ніж ми можемо собі уявити. Мені здавалось, що всі риси людей - закладені генетично, дещо моделюються в тривалому процесі виховання (дресирування). А насправді - просто справжні поклики і схильності, які не вписуються в рамки умовних моральних норм витісняються у підсвідоме і згодом призводять до певних видів неврозів і психічних розладів. В будь-якому випадку - поведінка людини видавалась мені чимось більш-менш константним, сформованим протягом тривалого часу, певним чином прогнозованим явищем. Проте, останні кілька тижнів провели для мене особисту революцію, аналогічну до зміни погляду на еволюцію видів. Мабуть, в людини закладені кілька "профілів" поведінки. Один з них установлений по замовчуванню, а інші - активізуються лише за наявності певного чинника чи специфічних умов і часто неймовірно відрізняються від стандарту.

Так от трохи про еволюцію. (це щоб ваш шаблон про нудний універ троха поруйнувати)



Дарвін один з перших звернув увагу на таке явище і кинув виклик панівному в той час креаціонізму (Бог створив всі види колись давно і з тих пір вони не змінювались, щоб не руйнувати задум божий, який єдиноправильний з самого початку). В ході багаторічних досліджень, які значно підпсували Дарвіну його моральні погляди і переконання і заронили душевний неспокій Дарвін написав свою визначну працю «Про походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних рас у боротьбі за життя». Після виходу цієї праці еволюціонізм, як напрямок міцно укріпився серед науковців і навіть зараз важко піддається новим віянням. Загальна суть така - що у зв'язку зі змінами умов - виникає потреба у пристосуванні виду. Ті особини, які більш пристосовані - виживають і передають по спадковості корисні риси, а непристосовані - не виживають, відповідно - їх генотип не передається. У будь-якому випадку, формування виду, за Дарвіном - довготривалий процес. А сам вид - це певна група особин, здатних вільно схрещуватись, давати плідне потомство і характеризуються набором суттєвих ознак, що відрізняють особин одного виду від особин іншого, закріплені генетично і завжди присутні.

Сучасні погляди на еволюцію.

Тепер насправді знову нічого не ясно. Як та еволюція відбувається, але абсолютно очевидно, що Дарвін якщо і мав рацію, то лише частково. І є отакий цікавий факт -

толком історію не пригадаю, але був певний вид безкрилих жуків, який знайшли у середній Азії, чи десь в тих краях. Науковцям не дуже було зрозуміло як ті жуки виживають без можливості літати, адже нелітаючий жук- легка здобич. Потім випадково (чи з певною метою) частина цих жуків потрапила на Американський континент, де цього виду ніколи раніше не було. Ну і відповідно розмножились. Але цікавий факт - цей самий вид за 2 покоління відростив крила і почав літати! Така визначна ознака, яка могла б розкинути літаючих і нелітаючих жуків навіть у різні роди, ознака появи крил, яку можна було б списати на міліони років еволюції з'явилась за два покоління. І таких прикладів багато. Виникає питання - що ж тоді стійке, що можна взяти за ознаку для розмежування видів? Де взагалі взяти точку відліку?

Що ж тоді говорити про такі нестійкі і мінливі явища, як психіка і поведінка? Часто влаштовуючи з однією знайомою інтелектуальні дискусії на тему жінок і чоловіків ми дійшли до висновку - немає жодної можливості прорахувати, які риси в чоловіках і жінках можна віднести до ідеальних. Немає можливості виділити список факторів і дій, які б 100% призводили до успіху. Тут, напевне спрацьовує щось на підсвідомому рівні. Коли ти зустрічаєш людину, з якою резонує щось всередині - автоматично, мимоволі перемикаєшся на зовсім інший гештальт, на інший профіль поведінки і відбувається звичайнісінька магія. Є мільйон досліджень з різних галузей наук. Можна скористатись хімією, психологією, нумерологією, асторологією і астрономією, проте це лише нариси, опис зовнішніх факторів, які навіть близько не наближаються до суті

І випадковості невипадкові, проте закономірності непрогнозовані.Те, що я називаю "роздуми про динаміку людської популяції"

Особисто для мене разючим видається сучасний розподіл людей за параметром поведінки. В основному спостерігаються люди з помітним нарцисизмом. Самозациклені, постійно дбаючі за власний імідж (прошарок хіпстерів). Їх увага зосереджена на зовнішніх факторах, з точки зору біології, мала б бути спрямована на забезпечення успішності в пошуку пари, проте в той же час самозацикленість - виключає наявність партнера (окрім випадків, коли партнер служить ще одним інструментом для возвеличення власного его). Інший тип - протилежний - це люди бідні інтелектуально, абсолютно байдужі до власної зовнішності, можна сказати, - примітивні (прошарок гопніків). З одного боку, в природній популяції такі індивіди мали б випадати, з іншого - їх непрецезійність до партнера (влаштує перший-ліпший, який зверне увагу) - забезпечує їм швидке облаштування подружнього життя. Такі процеси призводять до випадання прошарку інтеліґенції, і збільшення кількості представників т.зв. "плебсу". Що найцікавіше - на це звернув увагу ще Іван Франко, який попри цікаві художні твори писав і філософські роздуми. Кому буде цікаво - неодмінно прочитайте «Nauka і jej stanowisko wobec klas pracujących» (1878), «Мислі о еволюції в історії людськости» (1881–1882), «Найновіші напрямки в народознавстві» (1895); студію «Соціалізм і соціал-демократизм» (1897) Франко присвятив критиці «науковому соціалізму», матеріалістичної концепції історії, «Що таке поступ?» (1903).

Як на мене, немає нічого більш магнетичного, аніж природність. Чоловіки, що люблять читати і думати, подорожують і в міру розумного дбають про себе не можуть не викликати захоплення. Немає нічого більш захопливого, ніж слухати коли приємним баритоном тобі розповідають про далекі галактики, чи вигадані світи, про щось цікаве для тебе, чи навпаки зовсім невідоме. І, зупевне, безпомильно діють такі суто чоловічі риси, як високий зріст, гарна статура, сила духу, зрілість поглядів, вміння подбати про жінку, що поруч, дотримання слова і готовність до подвигу. Ніколи не захоплювалась середньовічними романами, проте відвага і розсудливість ніколи не потраплять на останнє місце у списку гарних якостей. В основному покладаючись на зір і дотик - я завжди у пошуку якогось певного типажу, м'якого на дотик, з добре вираженими чоловічими рисами обличчя, сильнішого і здібнішого від мене. Коли потрапляєш у магнітне поле такої особистості - відразу щось відбувається. Перестаєш захищатись і насторожено озиратись, приходить відчуття повної розслабленості і м'якості. І це ще один феномен - взаємовплив чоловіків і жінок. Жінка не може бути жіночною сама по собі. Коли жінки знаходяться у жіночій компанії вони поводять себе цілком інакше. Жіночність проявляється лише на фоні чоловічності. Таким чином, мабуть, забезпечується віднаходження людей серед сотень навколо. І як не крути, таким чином - перший крок, завжди за чоловіком. Незалежно, - свідомий чи ні.




Немає коментарів:

Дописати коментар