Новорічний пост від Вії

На кінець року прийнято підводити підсумки. Психологи радять виділити основні найкращі моменти в році, що минає; Майстри феншуй - написати на папірці розчарування року і спалити папірець, як символ звільнення від таких невдач в наступному році; Любителі тренінгів запевняють, що найкраще - це скласти список справ на наступний рік, або принаймні на першу чверть нового року.

Я ж просто бажаю вам не складати надто грандіозних планів на колись, а відчути реальну силу теперішнього моменту. Не так трагічно, що щось не вдалося вам минулого року, адже і невдачі - це спосіб навчатись, удосконалюватись, рости. Не слід зациклюватись і на приємних моментах минулого. Життя не закінчилося, а значить ще дуже багато приємних речей можуть трапитись в майбутньому.
Напишіть список справ, максимально короткий і лаконічний, реально можливий для втілення. Вимкніть нарешті телефон і інтернет і побудьте наодинці з собою, зрозумійте до чого прагне ваше серце, що робить вас щасливими, які моменти для вас цінні, дарують сили рухатись вперед і допомагають у складних ситуаціях. А тепер знову погляньте на свій список і викресліть звідти все, що таким не є. Ну, от.. Залишилось зовсім не багато пунктів, кожен з яких, як тільки втілюватиметься в життя - даватиме сили для втілення наступного пункту. Більше ніякого почуття виснаження. Який сенс стільки вкладати в те, що вам не потрібно? Життя, зрештою, лише одне. Можна не знайти слова, яке б означило його сенс, але найголовніше, аби у вас було відчуття, що десь цей сенс у вашому житті є.

So, Happy New Year, readers!

Імбирний пряник :)

Напередодні дня народження +Дижовский Дмитрий надумала я приготувати якісь смаколики. Давно чула, про СПРАВЖНІ імбирні пряники, без добавок і консервантів, в які кладуть справжній імбир, то й вирішила спробувати. Рецепт зовсім не складний і кожен може зробити такі пряники, щоб здивувати своїх друзів.

Отож починаємо!

Складники:-100 г масла -125 г цукру -5 шт гвоздики -3 см імбиру -½ ч.л. солі -500 г муки -250 г меду -1 ч.л. меленої кориці-1 ч.л. коріандру -1 яйце -10 г какао -10 г розпушувача для тіста -40 мл лимонного соку-100 г цукрової пудри

Вегетаріанство - політ нормальний!

Вирішила написати кілька слів про вегетаріанство, зокрема описуючи власний досвід. Можливо, короткий виклад моїх поглядів на цю проблему надихне когось відмовитись від м'яса і почати врешті почувати себе трохи краще)

Екскурс в історію...

Вегетаріанством я зацікавилась відносно недавно. Десь може на першому курсі університету (п'ять років тому). В той момент я вже більше двох років не вживала коров'ячого м'яса та субпродуктів. Просто тому, що в якийсь період почала помічати, що мені фізично погано від власне коров'ячого м'яса. Відчувався біль в шлунку, нудота, неприємні відчуття. Я почала багато думати про це, проте навіть слова такого "вегетаріанство" я тоді не знала. Живучи в традиційному суспільстві де м'ясо вважається обов'язковим продуктом, яке повинно фігурувати на столі принаймні (!) двічі на тиждень я не знала, що є люди, які взагалі ніколи його не їдять.

Звісно, ще в ранньому дитинстві в мене виникали питання чому з одного боку вбивати і мучити живих істот - це недопустимо, а з іншого, як виявилось - м'ясо це не просто шматок їжі, який з'являється нізвідки, а частина тварини, яка ще недавно дихала, гуляла і їла. Спершу, коли мама відкрила мені цей факт під час чергового відвідування продуктового ринку я ніяк не могла співставити свої моральні цінності, які в мене були з новими фактами. Я не могла зрозуміти що значить "корову треба зарізати", але я точно знала, що корови такі класні, в них великі гарні очі, вони спокійні, великі і теплі. Їх приємно гладити і годувати з рук.

Комплексний обід з трьох позицій за 1 годину.

От мені випало пів дня вільного часу, в холодильнику були деякі овочі і я вирішила приготувати комплексний обід на 2 людини). Чомусь багато людей говорять про приготування їжі як про каторгу. Наче це дуже складно і марудно. Що на це йде багато часу і сил. Як на мене - приготування їжі - це приємний творчий процес, і якщо на це піде багато часу, то він пролетить непомітно, хоча найчастіше потрібно не більше 1-1,5 годин, щоб організувати достатню кількість страв.
Найсмачніша і найкорисніша - проста їжа. Я розповім вам як я за 1 годину приготувала крем-суп, гарнір, салат, чай :) і при цьому особливо не перепрацювалась)

Суп у мене з гарбуза. Гарбуз містить багато корисних речовин, зокрема -вітамінів, мікроелементів, а також каротини - пігменти, які надають йому забарвлення і піднімають настрій)
Отже, беремо шматок гарбуза, очищуємо його від серединки і шкірки. Шкірка в гарбуза тверда і зчищати її як з яблука дуже складно, але я простіший спосіб: гарбуз порізати на пластинки в 1см. Пластинку кладемо на дощечку і відрізаємо шкірку. Потім саму м'якоть ріжемо кубиками.

Кубики гарбуза закидаємо в каструлю, наливаємо води, щоб вона покрила гарбуз, накриваємо кришкою і ставимо на середній вогонь.

Тим часом приступаємо до інших складників. На дві порції я кладу пів кореня селери і десь 3см кореня імбиру. Селеру чищу так само як гарбуз - кладу зрізом до низу і "обстружую" з усіх боків, бо селера теж досить тверда. Імбир чиститься без проблем.

Далі імбир і селеру можна натерти на терці, або дрібно порізати. Мені мити терку потім лінь, тому я це все нарізаю. Поки нарізаю - ставлю сковорідку на невеликий вогонь.

Додаю на сковорідку досить оливкової олії і  підсмажую селеру і імбир. 

Оскільки вони досить щільні - підсмажувватись вони будуть хвилин 5. За цей час - чищу і мию цибулю. Нарізаю не надто дрібними кубиками. Додаю цибулю до вже трохи обсмаженої селери і імбиру і смажу до готовності цибулі.

 Перевіряю гарбуз на готовність - просто "потикайте" в кубики ножем, так само як в картоплю. Він мусить бути вже досить м'яким. 

Поки така заправка смажиться - мию овочі на салат. В мене є помідор, листя салату, петрушка. Щоб було цікавіше я додам сюди сир "Фета" і спеції. Помідор вже досить стиглий і шкірка в ньому досить товста. Щоб легко почистити помідор зі шкірки я поливаю його окропом. Кілька секунд достатньо.

Коли цибуля майже готова - додаю сюди ж сіль, перець, куркуму, чабер, коріандр. Перемішую і смажу ще 1-2 хвилини. Паралельно, струшую зайву воду з листків салату.

Всю цю суміш зі сковорідки додаємо до кастулі з гарбузом, перемішуємо і варимо на маленькому вогні ще хвилин 10, поки робимо салат.

Листя салату рву вручну просто в тарілку, так само роблю з листочками петрушки.

Помідор очищаю і ріжу не надто дрібними дольками.

Додаю трохи солі, перець. Оскільки я буду додавати сир "Фета" то солі кладу зовсім мало, бо цей сир сам по собі солений. Перемішую овочі з додаванням оливкової олії.

Тепер повертаємось до супу. Газ виключаємо. Всю юшку зливаємо в окрему мисочку. Намагаємось максимально злити воду, бо інакше суп не буде однорідно кремоподібним, а буде розділятись на густу і рідку фракцію.

Тепер беремо блендер. В мене збиваюча частина блендера пластикова, але мене переконували в магазині, що пластик термостійкий, тому я спокійно занурюю блендер у овочі і перебиваю їх на крем. Гарбуз, як овоч дуже солодкий, саме тому юшку треба злити, а потім додати молока, яке зробить смак більш нейтральним і схожим власне на суп, а не на солодку кашу.

Тепер додаю сюди вершок з молока. Просто збираю з каструлі кип'яченого молока більш жирний, сметаноподібний вершок, який більшість людей не любить знаходити в себе в чашці з молоком, каші чи какао. Вершок від тепла овочів розчиняється. Ще трохи перебиваю блендером і маю однорідну масу. Накриваю кришкою, залишаю постояти. 

Доречі, вершок з молока допоможе структурі супу залишатись кремовою, особливо, якщо ви хочете поставити суп в холодильник і з'їсти його ще й завтра) Тепер займаємось рисом. Я полюбляю індійський рис "Басматі". Це екстра довгий рис, який в процесі приготування видовжується в три рази! А ще я не люблю рис, який злипається. Тому рис промиваю кілька разів холодною водою, допоки вода в мисці не буде прозора.

Himalayan Krown i Indian Star

Мутна вода

Прозора вода.

Воду зливаємо і заливаємо сюди юшку з супу, яку ми залишали. Можна додати ще якусь спецію, щоб трохи інакше відтінити смак. Я нічого не додаю. Просто ставлю рис під кришкою на невеликий вогонь. І повертаюсь до салату.

В салат додаю трохи яблучного оцту, фенхель, насіння кунжуту. І нарешті Фету, яку просто з пачки беру чайною ложечкою, аби вона була невеликими кусочками.

Акуратно перемішую, бо Фета - кремоподібний сир. Я не хочу, щоб він розчинився в салаті.

Суп вже не такий гарячий, а інградієнти вже досить "познайомились". Накладаємо в тарілку, прикрашаємо.

До цього супу добре пасують підсмажені на сковорідці сухарики, але в мене немає білого хліба, а є лише чорний, з якого сухарики будуть кислі і не смачні. Тому їм просто зі скибочкою чорного хліба. Не забуваймо про рис! Якраз коли я не поспішаючи доїдала свій суп - юшка в рисі майже випарувалась. Я виключила вогонь і накрила миску, в якій рис варився, тарілкою, а не покришкою, таким чином можна досягти одразу двох цілей - 1. В мисці буде стала температура і рис повністю вбере залишки води; 2 - тарілка нагріється, адже макарони і крупи дуже швидко втрачають температуру при подачі, тому в ресторанах часто нагрівають тарілку перед подачею. Тоді не буде такої неприємності, як та, що коли починаєш їсти страва ще тепла а доїдаєш зовсім холодну.

Кажу відразу, що рис буде мати чіткий солодкий смак. Саме для цього ми приготували кисло-солений салат, який чудово поєднається з таким рисом. Викладаємо рис на підігріту тарілку, прибравши з тарілки конденсат сухою серветкою. Подаємо на стіл, паралельно увімкнувши чайник)

Насолоджуємось). Після трапези приступаємо до чаювання. Я маю приготовану власноруч суміш з трав і зеленого чаю, а також деякі свіжі трави.

Трави)

Суміш)

Після такого ситного і корисного обіду тістечок вже зовсім не хочеться. Тому чаю буде достатньо.

Отакий от комплексний обід з трьох позицій за 1 годину.

Гербарію Львівського національного університету ім.І.Франка (LW) 230 років

Вчора мені пощастило потрапити на урочистість з нагоди 230-ти років гербарію Львівського університету, який по праву вважається найстарішим гербарієм в Україні. Оскільки широкий загал мало знайомий як з ботанікою в цілому, так і з гербарною справою зокрема, то я вирішила розповісти вам трохи цікавих фактів.

Мармарош, або три кобіти на кордоні) (12 - 14 вересня 2012)

Літо закінчилось, почалось навчання, але ніхто не сумував, принаймні, я точно - попереду ще дві мандрівки в гори, то ж  - літо триває. Нарешті, квитки куплені, речі спаковані, єдина пара і розминочний марш-кидок від університету на головний вокзал. Вкотре всідаючи до вагона я думала про те, як все ж таки звично за це літо стало для мене оце: квитки, паспорта, рюкзак підсаджуєш правим коліном і ривком закидаєш на полицю, спати на лаві, притуляючись головою до холодної шиби, скрутившись калачиком, надягнувши всі речі, які маєш. То ж ми сіли в потяг Львів-Рахів і поїхали...в експедицію.
Десь вночі поїзд прибув на кінцеву станцію - моросив дрібний дощик, дув пронизливий вітер, залізничний вокзал вже вічність, як на ремонті і ми - в тісній кімнатці автовокзалу, а ще невідомі і такі самі, як ми -  ніби відчужені пасажири, що чекають на свій рейс. Потрібна маршрутка була за три години, чотири години, п'ять годин... Взагалі маршрутки з Рахова на ділове ходять часто і навіть в непривабливий час доби. Та що там Ділове - з Рахова ходить пряма маршрутка на Прагу, не те що зі Львова) Ми вирішили, що робити нам вночі в Діловому в таку погоду нічого і що ліпше до пори до часу залишатись тут. Постелили каремати за лавкою просто тут і лягли спати, як справжні циганчата. На станції сидів чоловік. Може йому було шось не то, але він почав ходити туди-сюди і говорити сам з собою, що його переслідують татари і ще що він когось убив і що в нього завжди ніж з собою, тільки от тупий, треба буде нагострити. Часом ставало смішно з того, що він там собі (досить голосно) балакав, а часом страшнувато. З голови не йшло "чому касирка, яка продає квитки і все це чує не викличе наряд міліції?". Так чи інакше - сон як рукою зняло. Ми лежали і мерзли. Іноді дрімали в пів ока. Нарешті зібрали речі, купили квиток і вийшли в сіріючий ранок.

На старт.. увага.. марш!

Чому я не люблю їздити в нічних маршрутках (або - про мудаків).

Мудак

- перен. вульг., бранн. дурак, неумный человек, который говорит или делает не то, что следует ◆ У метро купил еще пива, сидел на скамейке, пил, злился на мудака, который обосрал мне весь день своими звонками в дверь, но постепенно добрел, и мне даже становилось жалко этого старого, в общем, дядьку, у которого, наверное, есть дети и внуки, а он, упитый в жопу, ходит по чужим домам без штанов и получает по морде от таких, как я. Владимир Козлов, «Август», 2002 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)

(Викисловарь)

Уривки з власного щоденника (3)

29.08.2011

Скоро осінь, а я і далі часто не беру слухавки, коли мені дзвонять. Мене просто немає для більшої частини світу, для всіх я просто не тут. Довкола мене - декілька людей - вони наче планети моєї сонячної системи. Обертаються довкола мене, лиш я не обертаюсь, тому іноді я бачу їх, а іноді ні. В той же час, я не замислююсь, що кожен з них, мабуть, така сама зірка власної системи. Всі вони уявляються мені монолітними планетами.. Як жаль. Іноді хочеться обійняти, але це призведе до дестабілізації всієї системи. Що було б, якби якась планета зіткнулась з сонцем? Тому просто спостерігаю в космічному вакуумі.

***
Много рисую, много читаю, пишу тоже много. Ем совсем мало

Туманна сага про Свидовець

А с погодой повезло - дождь идет четвертый день,

Хотя по радио сказали - жаркой будет даже тень.

Но, впрочем, в той тени, где я,

Пока и сухо и тепло, но я боюсь пока...

А дни идут чередом - день едим, а три пьем,

И, в общем, весело живем, хотя и дождь за окном.

Магнитофон сломался,

Я сижу в тишине, чему и рад вполне.

Кончится лето (Кино)

День Незалежності - завжди  пропонує вихідні, на які неможливо залишатись у Львові. Я не ходжу на концерти і дискотеки, не люблю масові гуляння і мене не тішить натовп ошалілих і трохи напідпитку людей. Тому я втікаю подалі з міста, залишаючи натовпу його забави. Як же можна марнувати дні в місті, коли скоро навчання замкне тебе там, наче у в'язниці. Ми купили мало не останні квитки на поїзд Львів-Солотвино до Тячева, взяли трохи гречки і вівсянки, дощовики, бо погода мусила бути не найкраща і рушили в гори.

Уривки з власного щоденника (2)

08.10.2011
(наче оповідання)

Дана історія базується на реальних подіях і була написана після того, як в вечірній маршрутці біля мене сів чоловік напідпитку і цілу дорогу розповідав мені різні речі. Зокрема сама фраза про мільйон належить цьому чоловікові. Після повернення додому я написала це оповідання, як історію цього чоловіка в тому світлі, в якому мені вдалось її побачити.

Уривки з власного щоденника

В принципі, слово "щоденник" зовсім не приміниме до мого великого зошита, оскільки я пишу там зовсім не періодично. Не щодня і іноді навіть не щомісяця. І коли пишу - часто мені здається що це повна лажа. Але іноді коли перечитую починає здаватись, що то цитата з якоїсь книжки. А потім бачу - автор не зазначений. Значить таки моє. Вирішила опублікувати деякі записи, або уривки, які обрала абсолютно хаотично. Може комусь буде цікаво. Потім опублікую ще щось.

29.08.2011
"Запаси тепла"

Читать выборочно периодические литературные издания приобретенные совершенно случайно в книжном магазине. Приобретенные, собственно говоря не потому, что список авторских фамилий потянул руки магнитом к трьохсотлистовому тому в яркой, но при этом дешевой обложке. просто почему-то захотелось купить неизвестный журнал жарким утром. Бывают такие дни когда у тебя есть деньги, ты заходишь в магазин и скупаешь там кучу всякого на все деньги что у тебя есть... Вроде хомяка, который делает запасы на зиму. Ведь ты чувствуешь - скоро придут дни когда тебе не захочется выходить из дома - погода не способствует... Да что там погода... Душа! Душа изо всех сил протестует покидать тёплое жилище с навечно

Подорож маленької людини

Пройшло кілька днів відколи я потрапила додому перш ніж я зібралась з силами, щоб щось написати. Після довгого планування гірської мандрівки все як завжди змінилось в останні кілька днів і одні учасники вибули, інші з'явились зовсім неочікувано. Так чи інакше, а 26 липня, коли всі навчальні практики, вступні іспити і оформлення відпусток залишились позаду, - команда з п'яти людей зібралася на вокзалі. Особисто у мене в наплічнику лежало пів кілограми карт, а в голові - план Закарпатського Туристичного Шляху про який детальніше можна почитати ось тут. Загалом - не мало, не багато - 315 кілометрів Карпатами для звичайних людей, які просто люблять гори і не мають жодних розрядів з туризму, не належать ні до яких асоціацій пов'язаних з цим і нічим особливо не займаються - просто ходять на навчання і роботу, часом випивають пива в кнайпі після робочого тижня і ходять в кіно.

День перший

Їхали ми бюджетно - з пересадкою. Спершу електричкою Львів-Сянки, а потім пересидівши дві години в компанії циган та інших подорожніх на вокзалі -  Сянки-Великий Березний.

Ірця і Потер :)

Гуцульський килим та Карпатський ліжник (репост)

- ЛІЖНИКИ

Самотній Рейнджер - фільм про все і ні про що.

Побувала вчора в кінотеатрі (а до слова - ходжу в кіно я досить рідко) на фільмі "Самотній Рейнджер". Скажемо прямо - народу в залі майже не було, проте це для мене не показник, бо навіть на "Хобіта" на другий чи третій тиждень після релізу прийшло не більше.

Загалом історія починається з того, як маленьких хлопчик в парку атракціонів заходить у намет присвячений Дикому Заходу багато років тому. Дивиться на "бізона серед прерій" - чучело на фоні роздрукованого зображення (тут мене чуть не пройняло заплакати, бо дуже мені то все нагадало про повністю зниклих турів у наших горах, про вистріляних зубрів і про розорані цілинні степи). Потім в тому залі хлопчик знаходить стенд з підписом "індіанець в природньому середовищі" (і я знов мало не заплакала. Як все ж таки не пощастило індіанцям, що якісь переселенці винищували їх у великих кількостях, виселили з їх рідних земель і згребли, як худобу в резервати. Зараз індіанці безправні і чужі на власних землях). Але я щось відволіклась... макет, який знаходить хлопець - це вігвам біля якого стоїть індіанець з піднятим томагавком і чучелом птаха на голові.

Автостопом по Волині. Нарис про природу Полісся.

Отже державний іспит залишився за плечима і переді мною, та моїми одногрупниками наче Кавказькі гори піднімалась нова перешкода на шляху до літа - захист дипломних робіт на здобуття ступеня бакалавра. Часу - мінімум, науковий керівник веде практику для студентів другого курсу на базі універистету за 248 км на Північ. Що робити? Відповідь проста - якщо гора не йде до Магомета - Магомет йде до гори. Вирушити у мандри з дипломом у торбі. Сказано - зроблено! Дарма, що немає грошей - завжди є добрі люди. То ж я і Славік (мій одногрупник) купили квитка на електричку Львів-Сокаль до с. Гірник (таким чином дешево долаючи 100 км), а звідти вже почалась наша пригода) автостопом по галактиці по Волині.
Навіть до Гірняка, яких 100 км старим дизельком їхали довго - дві години. На щастя день був будній. Всі суденти вже приїхали з дому, всі тусовщики вже поїхали додому, бабулі з пакунками і торбами ще не продали своє добро на базарі, тому у вагоні було напів порожньо. Поїзд їхав не спішно і варто поважати його неспішність, враховуючи його поважний вік. Ми їли несмажений арахіс і складали плани на майбутнє, а потім я просто дивилась у вікно.

Слово про соц-мережі

За численними рекомендаціями - зареєструвалась у Твіттері. Мій акаунт там проіснував, щоправда, недовго - години дві, не більше. Соцмережі поглинають нашу свідомість - це те, що я можу сказати точно. Вони роблять людей залежними від уваги інших, роблять всіх на стільки соціальними, що власна індивідуальність цілковито губиться у всіх тих постах, повідомленнях і лайках. Аби постійно бути в центрі уваги ти починаєш публікувати короткі дописи один за одним, не надто переймаючись цінністю їх змісту, добором слів і актуальністю інформації. Ти витрачаєш купу часу на перегляд безглуздих відео, псевдодотепних зображень і дописів, які обіцяють тобі, що якщо ти підпишешся на їхню сторінку, то вони відкриють тобі всі секрети щастя-здоровля. А насправді - це все просто краде твій дорогоцінний час. Замість того, щоб зробити щось корисне - ти просиджуєш біля монітора доби і місяці і від того не лише не мудрієш, але й деградуєш до дурнуватих відео і безглуздих жартів. Можливо саме тому я зараз надаю перевагу скайпу, емейлам і блогу. Коли ніхто тебе не перебиває і не надає оцінки твоїм дописам - можна почувати себе більш вільно, можна навіть з легкістю уявити, що цього ніхто не читає і писати собі що хочеш і як хочеш. Можна не бути письменником, можна не мати ніяких талантів, але всеодно тут є хоч якийсь натяк на самобутність, на "самість".

Боржавський трикутник, або Володар кілець - частина друга

Нічого не передвіщало біди) Ми зібрались на приміському вокзалі як завжди... І тут виявилось що той поїзд, яким ми їдемо ЧОМУСЬ (!!!) іде тепер з головного вокзалу! На щастя було часу ще майже година до відправлення і ми пішли на головний. Де довго-довго стояли в черзі в касу де мєдлітєльна накрашена чікса, коли дійшла наша черга, сказала, що вже не продасть нам квитка, бо вже менше 10 хв до відправлення. На, що я побажала їй від всього серця "най би їй комп згорів" і ми побігли до поїзда.  А біля поїзда в першому-ліпшому вагоні тьотя провідниця сказала шо не візьме нас, бо вже і так купа народу без квитків. Ми її просили-просили... А тоді плюнули і побігли до іншого вагона де була тьотя добра - всіх без білєтіків пускала, а коли поїзд поїхав то розсадила всіх так, що ніхто майже не стояв і ми нормально собі їхали цілу дорогу до Воловця, а то майже 4 (!!!) години. Ми заплатили тьоті-провідниці таку саму ціну, яку заплатили би в касі і щасливо наближалися до гір. В Сколе більшість людей вийшла і вагон став майже пустим.

З Бистриці до Осмолоди, або пролітаючи над гніздом зозулі)

Дійові особи (в порядку на маршруті) (в дужках - імена з відповідних епізодів)

Я (Вія) - керівник походу (гендальф сірий, один з грузинів, товариш_старший_інструктор, Наполеон, жінка на вокзалі на ім'я Сара, хвора )

Про подорожі

Подорож - це така невимовна розкіш, яка дозволяє тобі водночас якщо не відмовитись повністю, то принаймні відкласти усі свої теперішні проблеми. А по поверненню розглянути їх вже з точки зору набутого досвіду пережитої подорожі.

Подорож - це та розкіш, коли ти можеш бути повністю присунім, чітко усвідомлювати що з тобою відбувається в кожен окремо взятий момент. Не в значенні що в повсякденному житті усвідомлення якості тривання часу навколо і в середині - не можливо, а в сенсі, що ті хвилини, які тривають в часі подорожі часто багато вартісніші для нас ніж хвилини у рамках звичних ландшафтів, подій і облич. Подорож починається задовго до моменту коли ти  всідаєш до потяга, автобуса чи автомобіля - насправді подорож починається десь глибоко всередині як зростаюча потреба до зміни місць, як пошук ключа для виходу з замкнутого кола. Немає нічого солодшого від планування маршруту, багаторазового вивчення горизонталей, потічків і позначок на карті, вираховування відстаней і похибок відстаней, вивчення обрисів гір задовго до того, як врешті зустрінешся з ними. І вже потім з тобою стається магія - коли всідаєш до потяга у бік гір, тверді лави тиснуть на виступаючі хребці на спині, а все довкола ворушиться від поривів вітру з відчиненого вікна. З тамбуру між вагонами раз по раз заносить цигарковим димом, хоч в потягах курити не можна. Від того диму троха неприємно, але ти приймаєш його, як необхідний ритуал і намагаєшся заснути, бо шлях, який ти зараз долаєш розташований десь між 12 і 2 ночі.

Частина друга – будьте уважні до деталей.

Деталі загальної картини, яка є у кожного; це та чарівна паличка яка робить життя об’ємним, живим і яскравим.

Будьте уважні до того, що ви їсте

Хтось з великих казав людина – те, що вона їсть. Вживайте більше каш, грубої клітковини, не лінуйтесь їсти салати, рідку зупу, пийте молоко. Намагайтеся акцентувати увагу у своєму раціоні на максимально простій їжі, яка була б натуральною, без всіляких консервантів і добавок. Зменшіть кількість жирів в раціоні – зима закінчилась і ваш організм вже не потребує такої великої кількості енергії. Не зловживайте солодким, та і вуглеводами взагалі (хлібо-булочні вироби, вареники, картопля) – це також досить важка їжа, яка містить багато калорій, які ви навряд чи спалюєте, якщо у вас офісна чи інша малорухлива робота. Ще кажуть що художник повинен бути голодним. Не переїдайте. Їжте маленькими порціями. Ваш шлунок здатен як розтягуватися так і зменшуватись у розмірах. Не поспішайте коли їсте і не їжте коли ви в поганому гуморі чи нервуєте – ці продукти  не підуть вам на користь. Сядьте, заспокойтесь, приготуйте смачну і корисну страву, гарно її сервіруйте і не поспішаючи, насолоджуючись кожним шматочком смакуйте страву. Також не варто їсти при увімкненому телевізорі, інтернеті чи радіо. Так ви не лише швидше подолаєте почуття голоду, але і покращите собі настрій. Коли їсте – перебувайте в теперішньому моменті, зосередьтесь на тому, що ви робите і відкладіть обдумування глобальних планів на потім.

Будьте уважні до того з ким спілкуєтесь – що говорять вам і що говорите ви самі.

Останнім часом матюки і жаргон широко використовують в повсякденному спілкуванні, але це ще не означає що це правильно. Спробуйте поспостерігати за своєю мовою. Можливо вона видасться вам не надто вишуканою. Можливо вам захочеться щось змінити. Зверніть увагу що саме ви найчастіше обговорюєте і що декларуєте.  Хтось ще з мудрих казав: гріх не те, що в рот, а те, що з рота. Старайтеся говорити більше позитивних речей ніж негативних. Якщо критикуєте когось – старайтеся зробити це м’яко, якщо ж висловлюєте свою думку про людину не в її присутності намагайтеся наводити факти а не голослівно звинувачувати людину у всіх проблемах, які існують на планеті.

Читайте.

Комусь може видаватись це нудним, але лише тим, хто ніколи не читав нічого цікавого. В світі існують мільйони книг і неодмінно знайдеться та, яка буде цікава саме вам. Не відкидайте класику і не ігноруйте фантастику. Не робіть тверджень апріорі. Пробуйте всі літературні жанри і тематики, які вам доступні і ви відчуєте, як несподівано вас захоплює книга по астрофізиці чи збірка засідань вашого університету. Все що ви прочитаєте – у вас нічого не відніме, а лише додасть, розширить ваш кругозір і поглибить погляд на те як функціонує все у цьому світі.

Робіть духовні практики.

Медитуйте, моліться, роздумуйте, дотримуйтесь заповідей чи канонів. Ні в якому випадку не варто ігнорувати духовне життя. Це саме те джерело, яке дає нам сподівання на світле майбутнє, дає усвідомлення цілі нашого перебування на цій землі і наповнює речі навколо змістом. Власне духовність робить людину цілісною, не залежно від того, яка віра вам ближче, який ви відвідуєте храм і як називаєте вищі сили. Неодмінно пам’ятайте – ми не самі в цьому світі, а світ не обмежується планетою Земля.

What`s new? Частина перша - пробіжка.

В кількох найближчих дописах я розповім як без неприємних зусиль перемкнутись на здоровий спосіб життя. Весна іде - красу несе і нам потрібно виглядати відповідно. Також відомо, що в здоровому тілі - здоровий дух! Геть зимову депресію!

Отже, Вія нарешті відірвала свою ліниву дупу від дивана і почала бігати) А окрім того зайнялась своїм здоров'ям і стала на шлях істинний. Нарешті аж сьогодні вирішила поділитись з вами своїми заняттями, щоб і ви могли спробувати.
Отже -  перша тема - пробіжка. Щодня. Вранці чи ввечері чи в обіді - не важливо. Помилка багатьох людей - застосування примусу до себе. Це ніколи не дає хорошого результату. Якщо вам о 8 треба вийти з дому, то змусити себе прокинутись о шостій щоб піти побігати, потім прийняти душ, потім ще хоч би пів години просто відпочити і аж потім снідати... таке підійде не кожному. Надто, якщо ви належите до сов, як я (йдеться про три типи людей за біоритмами. Сови - ті люди, які активні в другій половині дня. Вони люблять пізніше лягти спати і пізніше прокидатись. На відміну від них - жайворонки - любителі ранніх пробуджень, але для збереження кількості годин сну вони і лягають спати зазвичай досить рано). На щастя мій розклад в університеті більшу кількість днів тижня дозволяє мені спати до 8 години, і лише в 10:30 виходити з дому. Але щось відступ вийшов надто довгий... Отже ПРОБІЖКА.

• Обов'язково оберіть одяг в якому ви будете бігати - це як уніформа у військових - спеціальний одяг дисциплінує. Одяг повинен бути зручним і обов'язково вам подобатись - тоді ви отримуватимете задоволення від занять і будете завжди в хорошому настрої. Не вдягайтесь надто тепло - ваш організм під час бігу виділяє досить тепла, щоб зігрітись навіть при від'ємній температурі. Легка куртка, чи светр поверх футболки - достатньо навіть для зимового забігу.
• Продумайте маршрут яким ви будете бігти. Він не повинен бути надто складним. Дл ранкової пробіжки не потрібно обирати марафонську дистанцію. Маршрут на пів години буде достатнім. Найкраще, якщо поблизу не буде дороги де багато машин чи інших об'єктів, що забруднюють середовище. Потіште себе - виберіть найбільш мальовничий варіант. Якщо такої можливості немає - підійде стадіон біля найближчої школи.
• Проблеми пчихологічні. Для мене було складно вийти з дому, бо я знаю що на вулицях є досить неадекватних особистостей, які можуть кричати щось тобі в слід, або тебе хвилюватиме як інші дивляться на тебе. Такі проблеми вирішити просто - закидаєте на плеєр/телефон музичку з активним ритмом, така щоб вас піднімала і тішила, звук підкручуєте на рівень вище середнього і побігли! Ніякі неприємності вам не загрожують. 
• Будьте обережні при перетинанні доріг!
• Не зупиняйтеся! Підкошуються ноги? Піт очі заливає? Задишка? Ні в якому разі не зупиняйтесь! Раптова зупинка, як і  різкий старт - дають велике навантаження на серце. Переходьте на ходу, якщо потрібно - на повільну ходу, але ні в якому разі не зупиняйтесь! Keep going!
• Не жалійте себе надто сильно! Старайтесь все ж пробігти маршрут а не пройти його. Навіть якщо вам важко - біжіть. Навантаження в теперішньому дадуть легкість в майбутньому.
• Дихайте! Дихайте рівномірно. Два кроки на вдих - два кроки на видих, або як вам зручніше. Головне стабільність. Не поспішайте. Це не забіг на швидкість, а на витривалість. Вдих носом і видих ротом - допоможуть ефективно вентилювати легені і при цьому не застудитись.
• Не зациклюйтесь! Не варто триматись певної години, в якій вам здається, що бігати найкраще. Просто пам'ятайте, що ваш обов'язок вийти на пробіжку кожного дня, не залежно від погоди. Нехай пробіжка знайде місце між вашими повсякденними справами.
• Пам'ятайте про свою мету! Неодмінно чітко сформулюйте мету. Заради чого ви бігаєте? Ви хочете бути здоровими? Схуднути? Підкачати м'язи? Збільшити витривалість? Позбутись задишки? Може все разом? Найкраще, якщо ви зможете уявити собі вашу ціль, як образ. Повертайтесь до цього образу щоразу коли вам буде лінь вийти на пробіжку, коли ви відчуватимете втому на маршруті, але вона ще не досить сильна і ще є можливість бігти. Нехай це вас підбадьорює. Можете повішати на шафу чи холодильник картинку, що символізує цю вашу ціль.

Після пробіжки:

Обов'язково просушіть весь одяг на балконі, щоб він не утримував неприємний запах. Прати щодня його не варто, бо тільки те і робитимете, що купуватимете новий.

Прийміть душ з запашним гелем для душу чи милом. Відпочиньте з пів години. Не хапайтесь за справи. За пів години - можна з'їсти легкий сніданок/обід/вечерю. Про харчування я напишу трохи згодом.

Гарних вам забігів!!!

Анонси на квітень:)

Весна іде, красу несе,

А тій красі радіє все

Українська народна пісня

Власне справжньої весни ще не видно навіть на горизонті, синоптики навпаки обіцяють похолодання до -17 вночі і нові потужні снігопади на п'ятницю. З того всього можна зробити висновок, що цього року березень залишиться в нашій пам'яті сніжним і непривітним. Але не можна забувати про позитивні моменти... Практика у школі нарешті закінчилась і тепер у мене є трохи часу щоб взятися за диплом. А ще вже наступного тижня будуть пари і, можливо, мій мозок перестане всихати і знову запрацює над новою інформацією. В будь-якому випадку - цей семестр видаватиметься мені найкоротшим в житті. 16-19 квітня у нас на факультеті вкотре відбуватиметься конференція "Молодь і поступ в біології" в якій я вдруге вже братиму участь.
Не знаю як там буде з погодою в квітні, але я сподіваюсь все ж вирватись кудись зі Львова чим скоріше і можливо це мені вдасться вже за кілька тижнів. Постараюсь викласти про це якийсь пост) Загалом ідей дуже багато, проте зараз рано судити яка з них доживе до реалізації. Отакий попередній огляд квітня. Очікуйте.
О! Мало не забула! 11 квітня моя сестра Любця святкує свій день народження! :) Не забудьте її привітати, ті хто знають особисто)

Підсумки першої тисячі.

Цей блог досягнув своєї першої тисячі переглядів, трошки більше ніж за рік часу (від 30 січня 2012 року). Це, однозначно, можна вважати певного роду успіхом, як для блогу в якому я викладаю лише свої думки і оповіді про події з власного життя.
Мені завжди видавалося, що інтерес для читачів можуть складати ресурси, на яких викладається якась певна тематика, або блоги, які веде якась визначна особа, чи може блоги письменників, як ресурс до швидкої публікації. Тим не менш, в інтернеті купа людей веде свої щоденники, викладає свої спроби зробити цікаву фотографію, репортаж, оповідання. Саме тому я вирішила спробувати і собі. Мабуть, щоб дізнатися чи буде комусь цікаво те чим живу я.
Хотілося б подякувати за увагу і цікавість тим, хто власне склав цю тисячу переглядів. Я намагатимусь викладати якісь цікаві речі частіше, щоб, я сподіваюсь, потішити вас. Скористаюсь для цього також статистикою. Підводячи підсумок цієї тисячі можна сказати наступне:

Топ 5 дописів, за кількістю переглядів:
1. Три кобіти в Гринявських горах, або відчайдушні ботанічки.
2. твір-роздум про закони природи
3. Щось таке осіннє
4. про гори
5. Найскладнішим завданням виявилося прийняти себе.

Топ 5 країн, з яких здійснювали перегляди:

Україна	700
Нідерланди	76
США	67
Росія	49
Німеччина	21

З любов'ю, Вія.

На злобу дня.

Щастя блимнуло і загасло. У Львові завірюха, сипле не перестаючи сніг. Все таке біле, ошатне, чисте і пухнасте, яке не було ні раз за цілу зиму. І як завжди – не вчасно. Березень близиться до кінця а берези навіть не думають цвісти. В такий чудовий зимовий (бо весняним його язик не повернеться назвати) день моя сестра запропонувала поїхати в гори на ці вихідні. Умови чудові – їдем машиною, потім всього 9 кілометрів і нас чекає колиба з теплими дерев’яними стінами. Там приємно і затишно. Дзвоню мамі і на своє запитання отримую скандал характеру «що ти собі думаєш! Вас там занесе, замете, засипле лавиною і ше невідомо шо. Ні ні ні і ще 20 раз ні!» Отака історія трапляється кожної зими відколи я збираюсь по снігу в гори. Власне, така історія трапляється вже 20 років з моїх 21 – відтоді як я навчилась говорити і почала виявляти власні бажання. І не важливо які умови і хто буде поруч – все що моя мама не знає особисто – вона все заперечує мені. Чомусь вона вважає, що я повинна проживати її життя, хоч я з цим абсолютно не згодна. І останнім часом в мене відчуття тюрми і безвиході. Я хочу втекти з того дому, жити окремо і нікому не звітувати. Справа ж насправді не в моєму здоров’ї, віці чи погоді. Справа в психології. Людина сама обирає чого їй боятись а чого ні. Я схильна визнавати свій страх і намагатись зарадити йому, якщо він безпідставний.

Весна прийшла... і пішла

Весна прийшла.. і зразу пішла. Учора випало стільки снігу ніби потепління і не було. Все ж не так холодно, але сніг лежить. Нам вкотре доведеться переживати період хляпи. Восьме березня відзначилось особливо неприємною погодою і солодощами. Сістер поїхала в гори. Відео як вони прибирають на колибі ТУТ :).
А сьогодні подарувала мені свою шапку, в якій вона була, коли ми їздили в експедицію на Гриняву восени (читайте докладніше тут)

Тут сестра в тій шапці

А тут я в тій шапці :)

Практика в школі закінчується, а роботи з нею не меншає. Нас чекає ще купа писанини. Сьогодні треба принаймні почати готувати рецензію уроку і виховний захід. А виховний захід уже в п'ятницю :( Потім ще психологічну характеристику учня і звіт про практику. А ще диплом і стаття не ждуть.. Але на них ніяк не вистачає часу. Вихідні знову пропали через те, що на комп'ютері помер Windows. Якась смуга невдач і бюрократії...
Отака весна.