Уривки з власного щоденника (3)

29.08.2011

Скоро осінь, а я і далі часто не беру слухавки, коли мені дзвонять. Мене просто немає для більшої частини світу, для всіх я просто не тут. Довкола мене - декілька людей - вони наче планети моєї сонячної системи. Обертаються довкола мене, лиш я не обертаюсь, тому іноді я бачу їх, а іноді ні. В той же час, я не замислююсь, що кожен з них, мабуть, така сама зірка власної системи. Всі вони уявляються мені монолітними планетами.. Як жаль. Іноді хочеться обійняти, але це призведе до дестабілізації всієї системи. Що було б, якби якась планета зіткнулась з сонцем? Тому просто спостерігаю в космічному вакуумі.

***
Много рисую, много читаю, пишу тоже много. Ем совсем мало

Туманна сага про Свидовець

А с погодой повезло - дождь идет четвертый день,

Хотя по радио сказали - жаркой будет даже тень.

Но, впрочем, в той тени, где я,

Пока и сухо и тепло, но я боюсь пока...

А дни идут чередом - день едим, а три пьем,

И, в общем, весело живем, хотя и дождь за окном.

Магнитофон сломался,

Я сижу в тишине, чему и рад вполне.

Кончится лето (Кино)

День Незалежності - завжди  пропонує вихідні, на які неможливо залишатись у Львові. Я не ходжу на концерти і дискотеки, не люблю масові гуляння і мене не тішить натовп ошалілих і трохи напідпитку людей. Тому я втікаю подалі з міста, залишаючи натовпу його забави. Як же можна марнувати дні в місті, коли скоро навчання замкне тебе там, наче у в'язниці. Ми купили мало не останні квитки на поїзд Львів-Солотвино до Тячева, взяли трохи гречки і вівсянки, дощовики, бо погода мусила бути не найкраща і рушили в гори.