Фотоколаж 4 "Перше традиційне паломництво на Петрос"

Ото ж на першому курсі я вирішила повернутись на Петрос чого б то мені не коштувало. Пройшов ще один рік навчання і студенти мого потоку, і я разом з ними, вирушили на літню практику в Шацьк. Цілий місяць екскурсій, гербарію, співів пташок, слідів, купання в озері і страждання від комарів. Не можна сказати, що в Шацьку було погано, але я постійно думала про стаціонар і Петрос. Можливо тому, що по натурі я мізантроп - тобто не надто люблю людей, а особливо їх великі скупчення. Шацький стаціонар в часі коли там нема студентів працює, як будь-яка відпочинкова база. Там є гаряча вода в душі, електрика, ловить мобільний зв'язок, тепліший клімат... Ну і безконечний "рівний" ландшафт навколо, який під кінець заїзду почав викликати в мене нудьгу і депресію. Нарешті ми пакуємо речі і сідаємо в автобус в довгу дорогу додому, де нас чекають екзамени, до яких ніхто не готувався.

Фотоколаж 3 "Мій Крим"

Не довго думали і не довго гадали, а вирішили їхати в Крим з наметами :) Колись давно я вже в Криму бувала у батькового друга. Тоді ми всією родиною два тижні жили в Керчі, їздили на море автобусом, бо в Керчі порт і купатись особливо нема де. Тоді я отримала запалення вуха і половину відпочинку просиділа вдома з температурою більше 40. До слова, я завжди була дуже хворобливою дитиною і саме тому рідко кудись подорожувала і мало де бувала. Хоч і на морі була перед тим не раз, але набридло їздити з мамою, сидіти в будиночку в санаторії, слухати нотації цілими днями і їсти щось огидне в їдальні. Скоординувалась з +Ігор Устинський , дістали квитки і поїхали.

Фотоколаж 2 "Тернопіль"

А ще на першому курсі я з +Мар'яна Вітер вирушила на день прогулятись до Тернополя. Ще добряче лежав сніг, озеро було сковане льодом і все видавалось таким незвичним. Ми приїхали рано вранці і близько першої ночі вирушали назад до Львова, тож мали досить часу аби говорити, дивитись, знимкувати, курити (о, так!), пити коньяк, їсти шоколад, запивати гарячою кавою, годувати голубів і навіть сходити в театр. І хоч наче не так мало разів я після того бувала на день в якомусь місті, і бувало, що було ще холодніше і бувало, що було зовсім жарко. Бувало що я їла щось смачне, а бувало що щось звичайне. Але це мабуть найвартісніша одноденна поїздка, хоч я і сама не знаю чому. А в колаж додала дві світлини лише. На першій - Мар'янка сидить на даху багатоповерхівки. Звідти, пам'ятаю, відкривався чудесний вигляд. І я біля вуличного ліхтаря незвичного вигляду, схожого на кульбабу :)

Фотоколаж 1 "Практика в Карпатах"

Засіла за старі світлини. Друкувати по 100 з кожної мандрівки задорого, та і нема сенсу, а цілком довіряти електронним носіям - не надійно. Не раз траплялось у мене і у моїх друзів, нещастя з комп'ютером, загубився диск, випадково натиснув стерти і все - спогади збережені в електронному вигляді назавжди втрачено. І потім отримати копію світлин зазвичай виявляється також досить важко. Саме тому вирішила світлини, які відображають основні моменти з кожної мандрівки зкомпонувати в колажі, відредагувати і роздрукувати. Ще не визначилась з розмірами, але мабуть кожен колаж буде форматом А4.

Отож, мій 1 курс.

Новорічний пост від Вії

На кінець року прийнято підводити підсумки. Психологи радять виділити основні найкращі моменти в році, що минає; Майстри феншуй - написати на папірці розчарування року і спалити папірець, як символ звільнення від таких невдач в наступному році; Любителі тренінгів запевняють, що найкраще - це скласти список справ на наступний рік, або принаймні на першу чверть нового року.

Я ж просто бажаю вам не складати надто грандіозних планів на колись, а відчути реальну силу теперішнього моменту. Не так трагічно, що щось не вдалося вам минулого року, адже і невдачі - це спосіб навчатись, удосконалюватись, рости. Не слід зациклюватись і на приємних моментах минулого. Життя не закінчилося, а значить ще дуже багато приємних речей можуть трапитись в майбутньому.
Напишіть список справ, максимально короткий і лаконічний, реально можливий для втілення. Вимкніть нарешті телефон і інтернет і побудьте наодинці з собою, зрозумійте до чого прагне ваше серце, що робить вас щасливими, які моменти для вас цінні, дарують сили рухатись вперед і допомагають у складних ситуаціях. А тепер знову погляньте на свій список і викресліть звідти все, що таким не є. Ну, от.. Залишилось зовсім не багато пунктів, кожен з яких, як тільки втілюватиметься в життя - даватиме сили для втілення наступного пункту. Більше ніякого почуття виснаження. Який сенс стільки вкладати в те, що вам не потрібно? Життя, зрештою, лише одне. Можна не знайти слова, яке б означило його сенс, але найголовніше, аби у вас було відчуття, що десь цей сенс у вашому житті є.

So, Happy New Year, readers!

Імбирний пряник :)

Напередодні дня народження +Дижовский Дмитрий надумала я приготувати якісь смаколики. Давно чула, про СПРАВЖНІ імбирні пряники, без добавок і консервантів, в які кладуть справжній імбир, то й вирішила спробувати. Рецепт зовсім не складний і кожен може зробити такі пряники, щоб здивувати своїх друзів.

Отож починаємо!

Складники:-100 г масла -125 г цукру -5 шт гвоздики -3 см імбиру -½ ч.л. солі -500 г муки -250 г меду -1 ч.л. меленої кориці-1 ч.л. коріандру -1 яйце -10 г какао -10 г розпушувача для тіста -40 мл лимонного соку-100 г цукрової пудри

Вегетаріанство - політ нормальний!

Вирішила написати кілька слів про вегетаріанство, зокрема описуючи власний досвід. Можливо, короткий виклад моїх поглядів на цю проблему надихне когось відмовитись від м'яса і почати врешті почувати себе трохи краще)

Екскурс в історію...

Вегетаріанством я зацікавилась відносно недавно. Десь може на першому курсі університету (п'ять років тому). В той момент я вже більше двох років не вживала коров'ячого м'яса та субпродуктів. Просто тому, що в якийсь період почала помічати, що мені фізично погано від власне коров'ячого м'яса. Відчувався біль в шлунку, нудота, неприємні відчуття. Я почала багато думати про це, проте навіть слова такого "вегетаріанство" я тоді не знала. Живучи в традиційному суспільстві де м'ясо вважається обов'язковим продуктом, яке повинно фігурувати на столі принаймні (!) двічі на тиждень я не знала, що є люди, які взагалі ніколи його не їдять.

Звісно, ще в ранньому дитинстві в мене виникали питання чому з одного боку вбивати і мучити живих істот - це недопустимо, а з іншого, як виявилось - м'ясо це не просто шматок їжі, який з'являється нізвідки, а частина тварини, яка ще недавно дихала, гуляла і їла. Спершу, коли мама відкрила мені цей факт під час чергового відвідування продуктового ринку я ніяк не могла співставити свої моральні цінності, які в мене були з новими фактами. Я не могла зрозуміти що значить "корову треба зарізати", але я точно знала, що корови такі класні, в них великі гарні очі, вони спокійні, великі і теплі. Їх приємно гладити і годувати з рук.